НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

КИРИЧКО БОРИС ПАВЛОВИЧ

УДК 619:617:616-002:619:616-091:619:616-08

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ЛІКУВАННЯ ТВАРИН ІЗ ЗАПАЛЬНОЮ ХІРУРГІЧНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ПРЕПАРАТАМИ З АНТИОКСИДАНТНОЮ ДІЄЮ

16.00.05 – ветеринарна хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

Київ – 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України, м. Полтава

Науковий консультант –

доктор ветеринарних наук, професор
Іздепський Віталій Йосипович,
Луганський національний аграрний університет, завідувач кафедри хірургії і хвороб дрібних тварин

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор
Борисевич Володимир Борисович,
Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри хірургії імені І.О. Поваженка

доктор ветеринарних наук, професор
Хомин Надія Михайлівна,
Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, професор кафедри хірургії

доктор ветеринарних наук, старший науковий співробітник Чумаченко Володимир Володимирович,
Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, завідувач науково-навчального відділу

Захист дисертації відбудеться „_____” _____________ 2010 р. о ____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.13 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони 15, навчальний корпус No 3, ауд. No 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони 13, навчальний корпус No 4, кімн. No 28

Автореферат розісланий „____” ______________ 2010 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.М. Лакатош

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Більшість хірургічних захворювань супровод- жується розвитком запалення. Так, за даними А.С. Макарова, група запальних хвороб становить близько 94–96 % усієї хірургічної патології тварин.

Вивченню патогенезу запальної реакції у ветеринарній хірургії було приурочено низку наукових досліджень, в яких окреслено клініко-морфологічні (Мастыко Г.С., 1961; Плахотин М.В., 1961), клініко-імунологічні (Іздепський В.Й., 1993; Рубленко М.В., 2003; Виденин В.Н., 2005 та ін.) особливості перебігу запального процесу у різних видів тварин. В останні роки детально розглянуто патогенетичні механізми системи гемостазу, фібринолізу, калікреїн-кінінової та гранулоцитарної систем при хірургічних запальних процесах (Іздепський В.Й., 1993; Ермолаев В.А., 1999; Рубленко М.В., 2000; Лазоренко А.Б., 2004; Ханєєв В.В., 2004; Яремчук А.В., 2006).

У сучасній науці підкреслюється універсальна роль вільних радикалів у патогенезі найрізноманітніших хвороб (Кармолиев Р.Х., 2005; Борисевич В.Б. та ін., 2006). Важливе значення в науковій концепції патогенезу різних форм ранової інфекції мають процеси пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантного захисту (АОЗ), від стану яких суттєво залежить направленість ранового процесу (Подільчак М.Д. та ін., 1995; Шаповал С.Д., 1998; Челішвілі А.Л., 1999; Савон И.Л., 2003). Вважається, що в патогенезі ранового процесу активні форми оксигену (АФО) відіграють суттєву роль у процесах ініціації запалення, формуванні ексудату та проліферації, мають цитотоксичну й імунорегулюючу дії (Sies H., 1997; Меньщикова Е.Б., Зенков Н.К., 1997; Маянский А.Н., 2007). За даними В.Н. Титова (2004), посилення продукції АФО відбувається в осередках локального запалення. Встановлено, що саме продукти ПОЛ разом із лейкотрієнами і метаболітами простагландину F2 (ізопростани) формують локальні симптоми запалення. Існує також думка, що процеси ПОЛ є обов’язковим компонентом загального адаптаційного синдрому (Барабой В.А., 1992; Гуфрій А.Д., 2004; Чумаченко В.В., 2007).

У ветеринарній хірургії патогенетичні особливості асептичних, гнійних запальних процесів, операційного стресу з урахуванням динаміки прооксидантно-антиоксидантної рівноваги вивчалися у свиней (Ільніцький М.Г., 2002), коней (Передера Р.В., 2004) і фактично не досліджені в інших видів тварин, як не обґрунтовані й способи корекції порушень у системі ПОЛ-АОЗ при лікуванні.

Відповідно підвищення ефективності комплексного лікування тварин із хірургічними хворобами запального генезу з урахуванням „направленої корекції” процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту, використання компонентів ПОЛ і АОЗ – як тестів для діагностики характеру перебігу патології та оцінки лікувальних заходів – є однією з актуальних проблем експериментальної і клінічної ветеринарної хірургії.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась згідно з тематикою наукових досліджень кафедри хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії „Вивчення патогенезу та розробка патогенетичних методів терапії запальних процесів при хірургічних хворобах тварин” (номер державної реєстрації – 0104U010084).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є підвищення ефективності лікування тварин із запальною хірургічною патологією шляхом корекції процесів пероксидації та антиоксидантного захисту.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. Вивчити поширення та структуру хірургічної патології запального характеру у великої рогатої худоби, свиней і собак.

2. Визначити видоспецифічні особливості функціонування систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту організму у клінічно здорових особин тварин різних видів: великої рогатої худоби, свиней, овець і собак.

3. Дослідити зміни в системі пероксидного окиснення ліпідів й антиоксидантного захисту організму тварин при експериментальному гострому асептичному запаленні м’яких тканин.

4. Вивчити окремі біологічні властивості нових похідних 1,2,4-триазолу.

5. З’ясувати вплив на організм тварин операційних травм з оцінкою змін у системі пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту та обґрунтувати можливість попередження післяопераційних гнійно-запальних ускладнень препаратами антиоксидантної дії.

6. Вивчити особливості клінічних показників, локальної та системної динаміки показників пероксидного окиснення й антиоксидантного захисту організму тварин у розвитку гострого гнійного запалення м’яких тканин. Експериментально обґрунтувати способи його лікування з використанням препаратів антиоксидантної дії.

7. Вивчити ефективність комплексного лікування тварин (великої рогатої худоби, собак, котів) із локалізованими формами гнійних запальних процесів з урахуванням „направленої корекції” ліпопероксидації й антиоксидантного захисту препаратами антиоксидантної дії.

8. Розробити та затвердити нормативну документацію на розроблені нові препарати „Трифузол” і „Румосол”.

Об’єкт дослідження – патогенетичні особливості запальної реакції при хірургічних хворобах (експериментальне асептичне і септичне запалення, умовно-асептичні операційні рани, спонтанно виникаючі локалізовані форми запально-гнійних процесів) у тварин.

Предмет дослідження – патогенетичне обґрунтування лікування тварин із запальною хірургічною патологією препаратами, що мають антиоксидантну дію.

Методи дослідження – клінічні, цитологічні (мазки-відбитки), морфологічні (кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма крові), біохімічні

(гемоглобін, загальний білок та його фракції, ГПЛ, ІПЗ, ДК, ТК, ОДК, МДА, ЗОА, МСМ, СОД, Кат, ЦП, ГП, ГР, ГSH, ПРЕ, ЗАА, ліпіди загальні, холестерол загальний, β-ліпопротеїни), цитохімічні (НСТ-тест), гістологічні (гісто- структура ранового біоптату), мікробіологічні (видовий склад мікрофлори запально-гнійного вогнища, кількість мікроорганізмів у 1 г ранового біоптату, чутливість до антибактеріальних засобів), статистичні (поширення хірургічної патології, варіаційна статистика).

Наукова новизна одержаних результатів. У порівняльному аспекті вивчено видоспецифічні особливості функціонування системи ПОЛ, АОЗ в умовах клінічної норми у великої рогатої худоби, овець, собак та свиней, що є доповненням до існуючих даних.

Вперше вивчено видові особливості змін в організмі великої рогатої худоби й овець при розвитку гострого асептичного запалення з урахуванням ступеня порушень у системі ПОЛ і АОЗ. Доведена їх залежність від вираженості клінічних ознак.

Спільно з науковцями Запорізького державного медичного університету вперше вивчено біологічні властивості нових похідних 1,2,4-триазолу (трифузол, румосол). Доведена їх антиоксидантна, імуностимулювальна та гепатопротекторна активність (патент України на винахід No 87184).

Новими є дані про вплив операційної травми на динаміку показників ПОЛ-АОЗ у великої рогатої худоби та доповнено уявлення про їх зміни при оперативних втручаннях у свиней. Показано можливість корекції виявлених порушень за допомогою нового похідного триазолу – трифузолу, – використання якого в післяопераційний період дає змогу знизити частоту виникнення післяопераційних гнійно-запальних ускладнень.

Вивчено видові особливості функціонування системи ПОЛ і АОЗ при гострому гнійному запаленні м’яких тканин у великої рогатої худоби та овець. Встановлено, що в овець оксигензалежна активація поліморфноядерних гранулоцитів, рівно як і локальна та системна лабільність індикаторних показників ліпопероксидації й антиоксидантного захисту, вираженіша, ніж у великої рогатої худоби, що, ймовірно, поглиблює клінічний прояв запальної реакції. В умовах експерименту патогенетично обґрунтовано способи медикаментозного лікування гнійних запальних процесів місцевим і системним застосуванням нових препаратів з антиоксидантною дією (трифузол і мазі з його додаванням, 2 % альтанова мазь), доцільність яких підтверджується об’єктивними критеріями оцінки клінічного стану, планіметричними, цитологічними, гістологічними, мікробіологічними, біохімічними досліджен- нями.

Вперше у практиці ветеринарної медицини обґрунтовано використання методу „направленої корекції” процесів ПОЛ-АОЗ новими похідними триазолу (трифузол, румосол) у комплексному лікуванні спонтанно виникаючих локалізованих форм запально-гнійних процесів у великої рогатої худоби, собак

і котів; показано більш високу його ефективність порівняно з традиційними методами терапії.

Пріоритетність отриманих результатів дисертаційних досліджень підтверджено деклараційними патентами України на корисну модель No 21887 і No 22303 та патентом України на винахід No 87184.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень розширюють й поглиблюють існуючі уявлення про роль систем ПОЛ та АОЗ у формуванні запальної реакції при хірургічних хворобах у різних видів свійських тварин.

На основі одержаних результатів розроблено ефективні патогенетично обґрунтовані методи профілактики післяопераційних ускладнень та лікування хірургічних хвороб тварин, які супроводжуються запальною реакцією з використанням нових похідних 1,2,4-триазолу, що впроваджені в окремих сільськогосподарських товариствах Полтавської області та клініках ветеринарної медицини м. Полтава.

Одержані результати досліджень використовуються в процесі проведення лекцій та лабораторних занять на кафедрі хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії й профільних кафедрах Національного університету біоресурсів і природокористування України (м.Київ), Луган- ського національного аграрного університету, Дніпропетровського державного аграрного університету, Харківської державної зооветеринарної академії, Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького, Житомирського національного агроекологіч- ного університету, Південного філіалу Національного університету біоресурсів і природокористування України „Кримського агротехнологічного університету”.

Матеріали дисертаційної роботи ввійшли до методичних рекомендацій „Пероксидне окиснення ліпідів і антиоксидантна система у патогенезі хірургічних запальних процесів і стресових станів у тварин та їх корекція”, що затверджені й прийняті до впровадження в практику ветеринарної медицини на засіданні Науково-методичної ради Державного комітету ветеринарної медицини України 20 грудня 2007 року (протокол No 1).

Розроблені та затверджені технічні умови на виробництво препаратів – похідних триазолу – „Трифузол” (ТУ У 24.4-00493014-001:2009) і „Румосол” (ТУ У 24.4-00493014-002:2009).

Особистий внесок здобувача. Особисто здобувачем проведено вивчення наукової літератури за темою дисертації та виконано ввесь обсяг експериментальних досліджень, їх аналіз і узагальнення одержаних результатів.

Окремі біологічні властивості нових похідних 1,2,4-триазолу (трифузол, румосол) досліджено спільно з науковцями Запорізького державного медичного університету. Вивчення антиоксидантної активності похідних 1,2,4-триазолу „in vitro” було проведено в центральній науково-дослідній лабораторії вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна

академія”. Мікробіологічні дослідження проводилися в міській централізованій бактеріологічній лабораторії м. Полтава; гістологічні дослідження – на базі Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи та кафедри патологічної анатомії з секційним курсом вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”.

Патогенетичні особливості розвитку гострого гнійного запалення м’яких тканин в овець вивчалися спільно з аспірантами С.С. Челідзе (Полтавська державна аграрна академія) та І.І. Дігтярем (Українська медична стоматологіч- на академія).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції ветеринарних хірургів, присвяченій 100-річчю з дня народження професора І.І. Магди (Харків, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы ветеринарной медицины и зоотехнии”, присвяченій 80-річчю установи освіти „Вітебська державна академія ветеринарної медицини” (Вітебськ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальные проблемы ветеринарной хирургии”, присвяченій 75-річчю установи освіти „Уральська державна академія ветеринарної медицини” (Троїцьк, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Ветеринарна медицина–2005: сучасний стан та актуальні проблеми забезпечення ветеринарного благополуччя тваринництва”, присвяченій 90-річчю від дня народження академіка І.М. Гладенка (Харків, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції „Наукові і практичні аспекти ветеринарної медицини України”, приуроченій 75-річчю факультету ветеринарної медицини Білоцерківського державного аграрного університету (Біла Церква, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції „Регіональні проблеми екології ветеринарної медицини”, присвяченій 20-й річниці створення факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету (Житомир, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та спеціалістів „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2007); науково-практичній конференції „Перспективи розвитку ветеринарної медицини України”, до 10-річчя заснування факультету ветеринарної медицини Луганського національного аграрного університету (Луганськ, 2007); ІІ Міжнародній науковій конференції „Ветеринарні препарати: розробка, контроль якості та застосування” (Державний науково-дослідний контрольний інститут ветпрепаратів та кормових добавок, (Львів, 2007); науково-практичній конференції „Організація ветеринарного обслуговування в сучасних умовах”, присвяченій 15-й річниці з часу створення факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії (Полтава, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції „Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва” (Львів, 2007); VI Державній науково- практичній конференції „Аграрна наука – виробництву: сучасні проблеми

ветеринарної медицини” (Біла Церква, 2007); Всеукраїнській хірургічній науково-практичній та навчально-методичній конференції „Інноваційні технології в хірургії”, ІV Скліфосовські читання (Полтава, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (Львів, 2008); ІV Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2008); регіональному семінарі фахівців ветеринарної медицини Полтавщини, присвяченому впровадженню ефективних засобів для лікування і профілактики патології тварин (Полтава, 2006); наукових конференціях професорсько- викладацького складу Полтавської державної аграрної академії (2003–2009 рр.) та засіданнях науково-технічної ради ім. О.В. Квасницького факультету ветеринар- ної медицини Полтавської державної аграрної академії (2003–2009 рр.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані у 36 наукових статтях, із яких 31 (у тому числі 15 одноосібних) – у фахових виданнях, перелік, яких затверджено ВАК України; двох тезах доповідей; одних методичних рекомендаціях; двох патентах на корисну модель; одному патенті на винахід; двох технічних умовах.

Структура та обсяг дисертації. Обсяг дисертаційної роботи становить 366 сторінок комп’ютерного тексту і містить вступ, огляд літератури, дев’ять розділів власних досліджень, їх аналіз та узагальнення, висновки, пропозиції виробництву та список використаних джерел (537 найменувань, з яких 489 кирилицею та 48 латиною). Робота містить 50 таблиць, 48 рисунків та 8 додатків (64 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна методика та основні методи досліджень. Робота виконувалась протягом 2002–2009 років. Базою для експериментальних і клінічних досліджень були клініка й наукова лабораторія кафедри хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії, центральна науково-дослідна лабораторія вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”, централізована біохімічна лабораторія при 4-й міській клінічній лікарні м. Полтава, міська централізована бактеріологічна лабораторія м. Полтава, гістологічне відділення Полтавського обласного бюро судово-медичної експертизи та кафедра патологічної анатомії з секційним курсом вищого державного навчального закладу України „Українська медична стоматологічна академія”, а також дев’ять сільськогосподарських товариств Полтавщини та чотири клініки ветеринарної медицини м. Полтава.

Вивчення структури найпоширеніших нозологічних форм хірургічної патології запального характеру у великої рогатої худоби і свиней проводили шляхом роботи з ветеринарною звітністю та регулярної хірургічної

диспансеризації, а у собак – за матеріалами первинної документації, історій хвороб клінік ветеринарної медицини впродовж 2004–2007 рр.

Враховуючи те, що інтенсивність ПОЛ і функціональна активність системи АОЗ є видоспецифічними й обумовлені еволюційно закладеними особливостями, ми (на першому етапі експериментальних досліджень) провели оцінку прооксидантно-антиоксидантного балансу організму, оксинювально- відновлювального потенціалу нейтрофільних гранулоцитів та рівня ліпідних метаболітів клінічно здорових тварин різних видів: великої рогатої худоби (n=15), свиней (n=15), овець (n=12) і собак (n=10).

Наступним етапом досліджень було вивчення змін в організмі тварин при еспериментальному асептичному запаленні з урахуванням порушень у системі ПОЛ-АОЗ та можливості їх корекції.

Відтворення експериментального асептичного запалення у великої рогатої худоби проводилося на бугайцях чорно-рябої породи ( віком 1–1,5 року, n=8) та вівцях сокільської породи (віком 2–3 роки, n=12), яким із дотриманням асептико-антисептичних правил і попереднього знеболювання 0,5 % розчином новокаїну у ділянці лопатки підшкірно вводили терпентинову олію в дозі, відповідно 5 і 3 мл. Зразки крові для лабораторного дослідження відбирали на третю та десяту добу перебігу патологічного процесу. Вихідними даними були показники крові до експериментального запалення.

Клініко-експериментальне обґрунтування дії окремих препаратів похідних 1,2,4-триазолу на організм тварин, їх основні клінічні, гематологічні та біохімічні показники проводилося на поросятах (n15) масою 15–20 кг великої білої породи. З їх числа були сформовані три дослідні групи по п’ять тварин у кожній. Тваринам дослідних груп з інтервалом у три доби внутрішньом’язово вводили 1 % водні розчини румосолу, трифузолу і тіотриазоліну в дозі 1,0 мг/кг маси тіла тварини. До застосування препаратів, а також на третю і десяту добу проводили відбір зразків крові для лабораторних досліджень.

Вивчення АОА деяких нових препаратів похідних 1,2,4-триазолу проводили в дослідах „in vitro”. З цією метою були використані методи оцінки АОА за інгібуванням накопичення активних форм оксисену (Губський Ю.І. та ін., 2002). Матеріалом для дослідження слугували водні розчини субстанцій морфолінію 3-(4-піридил)-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетат (румосол) та піперединію 2-(5-(2-фурил)-4-феніл-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетат (трифузол) в 1 % концентраціях. Ці сполуки є новими похідними 1,2,4-триазол-3-ілтіоацетатної кислоти. Для порівняння використовували 1 % водний розчин субстанції морфолінію-3- метил-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетат (тіотриазолін), що є стандартним антиокси- дантом.

Провівши селекцію похідних 1,2,4-триазолу за антиоксидантною активністю, ми визначили протимікробну дію субстанцій трифузолу, румосолу та тіотриазоліну відносно ізолятів мікробної флори, що найчастіше виділяються

із гнійних осередків. Чутливість виділених мікроорганізмів до препаратів визначали загальноприйнятим методом (Калиниченко Н.Ф. и др., 1991).

Вплив операційної травми, як соматичного стрес-фактора, і постопераційної запальної реакції на показники ПОЛ і АОЗ досліджували при хірургічних втручаннях у великої рогатої худоби і свиней. Досліди проводили на бугайцях, яким виконували оперативні втручання з приводу резекції зовнішньої яремної вени та кнурцях із пупковими й інтравагінальними грижами, яким виконували грижерозтин. Дані хірургічні втручання, як моделі операційної травми, передбачають стандартність оперативного втручання, а тому вплив супутніх факторів при них зведений до мінімуму (Виденин В.Н., 2005).

Дослідним групам бугайців (n=4) і свиней (n=8) в післяопераційний період застосовували 1 % розчин трифузолу в дозі 1,0 мг/кг маси тіла через кожні 72 години до зняття швів. В інших групах прооперованих бугайців (n=7) і свиней (n=5), які слугували контролем, препарати корегуючої терапії не використовували. В усіх випадках перед накладанням швів операційні рани обробляли трициліном.

Оперативні втручання та післяопераційний догляд у тварин різних видів проводили згідно зі стандартними методами, описаними у посібниках з оперативної хірургії.

У до- і післяопераційний період вивчали клінічні показники (температуру, пульс, дихання, загальний стан тварини і перебіг ранового процесу). До початку проведення операцій (вихідні дані) та на третю і сьому добу після кожного оперативного втручання проводили відбір зразків крові для лабораторних досліджень.

Наступним етапом експериментальних досліджень стало вивчення видових особливостей прооксидантно-антиоксидантного статусу організму тварин при розвитку гострої гнійної запальної реакції та її корекція системним і локальним впливом засобів з антиоксидантною дією.

Перша серія дослідів даного циклу проводилася на бугайцях чорно- рябої породи, віком 1–1,2 роки і живою масою 230,2±18,7 кг, підібраних за принципом аналогів.

Тварини були поділені на дві групи – дослідну і контрольну. Усім їм у ділянці стегна, користуючись трафаретом, після попередньої місцевої анестезії, наносили різані шкірно-м’язові рани площею 7 cм2, що інфікувалися за допомогою тампона, забрудненого фекаліями і підстилкою.

Лікування тварин (із третьої доби) проводили з урахуванням фазності ранового процесу. Тваринам дослідної групи (n5) у першу фазу ранового процесу (самоочищення), після попередньої хірургічної обробки раз на добу використовували мазь „Левоксид”, активними компонентами якої є хлорамфенікол (0,75), метилурацил (4,0), трифузол (1,0) на гідрофільній гіперосмолярній поліетиленоксидній основі (до 100,0). Нею просочували

марлеві дренажі й заповнювали ранову порожнину. В період виповнення рани грануляціями, а також епітелізації застосовували 2 % альтанову мазь. Мазь використовували у вигляді поверхневих аплікацій раз на добу. Водночас внутрішньом’язово ін’єктували 1 % водний розчин трифузолу в дозі 1,0 мг/кг. Препарат використовували з інтервалом 48 годин до видужування.

Тварин контрольної групи (n5) лікували традиційним способом, тобто у фазу очищення від гнійно-некротичних мас використовували 5 % стрептоцидову мазь, а у подальшому – аерозоль кубатол.

Дослідження другої серії проведені в декілька етапів на вівцях сокільської породи віком 1–1,2 роки. Експериментальною моделлю слугували різано- розміжчені інфіковані рани м’яких тканин у ділянці крупа з лівого боку довжиною 10 см, шириною 1 см і глибиною 2 см. Рани, як і у великої рогатої худоби, наносилися після попереднього знеболювання за спеціально виготовленим шаблоном. На третю добу розвитку запального процесу з числа піддослідних овець було сформовано три групи.

Дослідним тваринам першої групи (n6) після хірургічної обробки використовували комплексний метод лікування: внутрішньом’язове введення 1% розчину трифузолу у дозі 1,0 мг/кг з інтервалом у дві доби до видужування. Місцево раз на добу використовували мазь „Левоксид” у першу фазу ранового процесу. У другу фазу ранового процесу трифузол застосовували у формі 1 % крем-емульсії. У другій дослідній групі овець (n6) медикаментозне лікування було традиційним. Місцево – мазь „Левомеколь” (перша фаза) і лінімент бальзамічний за О.В.Вишневським (друга фаза). Внутрішньом’язово – „стандартний антиоксидант” – водний розчин натрію селеніту (0,1 мг/кг). У контрольній групі тварин (n3) обмежувалися лише хірургічною обробкою.

До початку, а також у процесі лікування проводили клінічне обстеження тварин і дослідження ран, при якому визначали їх форму, розміри, стан стінок, країв і дна, консистенцію, кількість, колір та запах ранового ексудату, характер грануляцій та епітелізації. Перед нанесенням ран, а також на третю, сьому, десяту і 14 добу лікування проводився відбір зразків крові для лабораторних досліджень. Відразу після нанесення ран, а також на третю, сьому, десяту і 14 добу ранового процесу відбирали зразки тканин із ран для біохімічних досліджень.

Ефективність „направленої корекції” процесів ПОЛ і АОЗ у лікуванні спонтанно виникаючих локалізованих форм гнійного запаленння вивчали на трьох видах тварин.

Серед поголів’я великої рогатої худоби в ході регулярної хірургічної диспансеризації виділяли тварин із гнійними ранами й абсцесами, яких розділили на дві групи – дослідну (n19) і контрольну (n18).

Дрібних свійських тварин (собаки, коти) з локалізованими формами запально-гнійних процесів (інфіковані рани, абсцеси) також поділяли на дві

групи – дослідну (n28, серед них собак – 17 гол., котів – 11 гол.) і контрольну (n14, серед них собак – 7 гол., котів – 7 гол.). Лікування проводили за схемою, наведеною в табл. 1.

Таблиця 1

Схема лікування великої рогатої худоби, собак і котів із спонтанно виникаючими гнійними запальними процесами

Фази ранового процесу

Групи тварин

дослідні

контрольні

локально

І. Само- очищення

Мазь „Левоксид” (раз на добу)

Мазь „Левомеколь” (раз на добу)

ІІ. Виповнення грануляціями

1% крем-емульсія трифузолу чи 2 % альтанова мазь (раз на добу)

Бальзамічний лінімент за Вишневським (раз на добу)

ІІІ. Епітелізації

1% крем-емульсія трифузолу чи 2 % альтанова мазь (раз на добу за показаннями)

Бальзамічний лінімент за Вишневським (раз на добу за показаннями)

в н у т р і ш н ь о м ’я з о в о

І, ІІ, ІІІ фази

1% водний розчин трифузолу чи румосолу (через кожні 48 годин)

0,1 % водний розчин натрію селеніту (1 раз на 7 діб)

Зразки крові для лабораторних досліджень відбирали до початку лікування, в процесі лікування (5–7 доба) та після клінічного видужування.

При проведенні усіх досліджень обов’язковим був клінічний моніторинг за основними параметрами загального стану тварин (температура, пульс, дихання) та за станом ран із визначенням термінів їх очищення, гранулювання, епітелізації й повного закриття.

Поряд із клінічними дослідженнями проводили загальний аналіз крові, що включав визначення вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів та виведення лейкограми, за стандартними методиками гематологічних досліджень (Кудрявцев А.А. и др., 1974, Кондрахин И.П. и др., 1985, Беркало Л.В. та ін., 2003).

Рівень загального білка визначали рефрактометрично за методом Рейсса, а білкові фракції – експрес-методом Олл-Маккорда в модифікації А.С. Карпюка (Кондрахин И.П. и др., 1985).

Інтенсивність ПОЛ у крові й тканинних біоптатах оцінювали визначаючи рівень гідроперекисів ліпідів (ГПЛ), ізольованих подвійних зв’язків (ІПЗ), дієнових кон’югатів (ДК), трієнових кон’югатів (ТК), оксодієнових кон’югатів

(ОДК), малонового діальдегіду (МДА) – за методиками, описаними Б.В.Кочаровським та ін. (2002). Загальну окиснювальну активність (ЗОА) біологічного субстрату – за методом Л.П. Галактіонова та ін. (1998). Ступінь окисної модифікації білків вивчали, визначаючи рівень молекул середньої маси (МСМ) за методикою М.І. Габріеляна і співавт. (1985). Окиснювально- відновлювальну здатність нейтрофільних гранулоцитів оцінювали в НСТ-тесті за методом Б.С. Нагоєва (1983).

Для попередження пошкоджень при окиснювальному стресі клітини реалізують механізми їх інактивації за участю ферментів. Тому для оцінки антиоксидантного статусу організму ми визначали активність окремих ферментів. Активність супероксиддисмутази (СОД, КФ 1.15.1.1) у крові й тканинних біоптатах визначали за методикою О.С. Брусова та ін. (1976). Визначення активності каталази (Кат, КФ 1.11.1.6) проводили за методами О.Г. Архипової (1988) – у крові та М.А. Королюка і співавт. (1988) – у сироватці крові й тканинних екстрактах. Концентрацію церулоплазміну (ЦП) в крові й тканинних біоптатах визначали за стандартною методикою, що грунтується на окисненні п-фенілендиаміну за участю даного металопротеїну (Ravin H.A., 1961). Також проводили оцінку компонентів глутатіонової протипероксидної каталітичної системи еритроцитів крові. Зокрема, в гемолізатах еритроцитів визначали активність глутатіонпероксидази (ГП, КФ 1.11.1.9) за методом Р. Олінеску, С. Ніта (1973); активність глутатіонредуктази (ГР, КФ 1.6.4.2) за методом Е. Батлера (1969) та рівень відновленого глутатіону (ГSH) в еритроцитах – за методом Е. Батлера та ін. (1963). У плазмі крові активність ГП і ГР визначали за методом B. Paglia, W. Walentine (2004), використовуючи набори реактивів виробництва ФОП Даниш (м. Львів). Пероксидну резистентність еритроцитів (ПРЕ) визначали за способом F. Jager (1979). Загальну антиоксидантну активність (ЗАА) біологічного субстрату визначали за методом Л.П. Галактіонова і співавт. (1998). Індекс антиоксидантної активності (ІАОА), що є умовним інтегральним показником врівноваженості прооксидантних і антиоксидантних процесів у досліджуваному біологічному матеріалі, визначали за методикою Р.А. Тимирбулатова і Є.І. Сєлєзньова (1991).

Рівень ліпідних метаболітів досліджували визначенням умісту в сироватці крові загального холестеролу – за методикою, описаною В.В. Меншиковим і співавт. (1987); загальних ліпідів і бета-ліпопротеїнів – за методами, описаними В.Г. Колбом, В.С. Камишниковим (1976), використовуючи набори реактивів виробництва ФОП Даниш (м. Львів).

Рівень феруму, як можливого ініціатора ланцюга ПОЛ, та вміст купруму в сироватці крові визначали за допомогою наборів реактивів „PLIVA-Lachema a.s.” (Чехія). Кількісне визначення РНК та ДНК у біоптатах проводили за методикою М.Т. Трудолюбової, а вміст вільного оксипроліну – за методикою С.С. Тетянець у модифікації І.П. Кайдашева (Беркало Л.В. та ін., 2003).

Розгорнутий біохімічний аналіз при вивченні дії похідних 1,2,4-триазолу на організм тварин проводили з визначенням у сироватці крові рівня загального білка, альбуміну, активності аланін- (АлАТ, КФ 2.6.1.2) і аспартатаміно- трансфераз (АсАТ, КФ 2.6.1.1), лактатдегідрогенази (ЛДГ, КФ 1.1.1.27), гамма- глутамілтранспептидази (ГГТП, КФ 2.3.2.2), амілази (КФ 3.2.1.1), вмісту креатиніну, сечовини, глюкози, загального холестеролу, триацилгліцеролів, білірубіну, фосфору, кальцію і С-реактивного білка (СРБ) на біохімічному аналізаторі SuperZ (Mitsubishi, Японія).

Зразки крові для досліджень відбирали зранку до годівлі шляхом пункції v. jugularis externa – у великої рогатої худоби й овець; s. orbitalis – у свиней і v. saphena – у собак. При цьому дотримувалися існуючих правил асептики та антисептики.

Залежно від обраної методики кров стабілізували гепарином, 3,8 % розчином цитрату натрію або 6 % розчином етилендиамінтетраацетату (ЕДТА). Як біологічний субстрат використовували нативну кров, плазму і сироватку крові, гемолізат еритроцитів та екстракти з ранового біоптату. Приготування гомогенату та екстрагування виконували за методом С.І. Цехмістренко (1999). За необхідності плазму, сироватку крові й тканинні екстракти заморожували.

Для полегшення відбору ранового біоптату для біохімічних досліджень, особливо на етапі розвитку грануляцій, нами запропоновано пристосування, зображення й оригінальна схема якого наведені у додатках дисертації.

Об’єктивними критеріями контролю процесів загоювання вважали планіметричні, цитологічні, бактеріологічні й гістологічні методи досліджень.

Швидкість зменшення поверхні рани в часі (планіметрія) визначали за стандартною методикою об’єктивного дослідження ран, що загоюються за вторинним натягом (Фенчин К.М., 1979). Цитологічне дослідження ексудату ран проводили методом мазків-відбитків за оригінальною методикою М.П. Покровської та М.С. Макарова. У глибоких та важкодоступних ділянках – методом поверхневої біопсії за методикою М.Ф. Камаєва та Д.Н. Кавкало (Григорян А.В., 1976). За допомогою мікроскопа „Konus-5604” і комп’ютерної програми для морфометричних досліджень „Cito” визначали кількісний та якісний склад клітинних елементів, на основі чого виводили тип цитограми.

Бактеріологічний контроль проводили на першу, третю, сьому, десяту і 14добу від початку лікування запально-гнійного вогнища. При цьому визначали видовий склад мікрофлори, чутливість до антибіотиків та кількість мікроорганізмів у 1 г ранового біоптату за стандартними методами (Кузин М.И., 1981, Кузин М.И., Костюченок Б.М., 1990).

Біоптат для гістологічних досліджень відбирали на третю, сьому і 14добу з часу нанесення експериментальних ран. Відбір біоптату, виготовлення гістозрізів, їх опис проводили за стандартними методами (Меркулов Г.А., 1969), а мікрофотографування – на мікроскопі „Konus-5604” з цифровою фотонасадкою WEBERS 1,3M.

При виконанні експериментальних досліджень дотримувалися міжнародних вимог „Європейської конвенції захисту хребетних тварин, що використовуються в експериментальних та інших наукових цілях” (Страсбург, Франція, 1986 р.) та відповідного Закону України „Про захист тварин від жорстокого поводження” No 3447-ІV від 21.02.2006 р.

Отриманий цифровий матеріал оброблений методами варіаційної статистики на персональному комп’ютері з використанням програми Microsoft Exel „Statistica 7” і таблиць Р.Б. Стрелкова (1966). Вірогідність розходжень між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали вірогідною при Р<0,05; Р<0,01; Р<0,001. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ Поширення та структура хірургічної патології у тварин У ході хірургічної диспансеризації й роботи з ветеринарною звітністю було з’ясовано поширення хірургічних хвороб та їх структуру у великої рогатої худоби, свиней і собак. Питома вага хірургічної патології у великої рогатої худоби становить 19,6 % від усієї кількості зареєстрованих хворих тварин. Фактичний матеріал вказує на користь прямого зв’язку між виявленням хірургічно хворих і сезоном року, оскільки переважна більшість таких випадків реєструвалася в літньо-табірний період. Основні нозологічні прояви хірургічної патології були представлені гнійно-запальними процесами, серед яких домінували гнійні пододерматити (24,1 %), рани й виразкові процеси (21,3 %). Хірургічна патологія у свиней реєструється в 49,0 % випадків від загальної кількості хворих тварин. Її прояв не залежить від періоду року, однак має залежність відносно вікових груп тварин (у 81,0 % – молодняк). Домінуючими нозологічними формами є грижі (37,6 %), гнійна інфекція (37,4 %), ранові процеси (23,4 %). Частка хірургічної патології у собак становить 23,0 % від загальної кількості зареєстрованих хворих тварин. Фактично всі нозологічні прояви хірургічних процесів супроводжуються запальною реакцією. Значна кількість цих захворювань перебігає з ознаками хірургічної інфекції (18,2 %). Домінуючою патологією при цьому є рановий процес (45,5 %). Хірургічні хвороби у собак реєструються незалежно від сезону року, вікового й породного аспектів. Видоспецифічні особливості систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту організму у клінічно здорових тварин різних видів (великої рогатої худоби, овець, свиней, собак) У біологічних субстратах крові клінічно здорових особин великої рогатої худоби, овець, свиней і собак старше року містяться первинні, вторинні й

кінцеві продукти ліпопероксидації та окисної модифікації білків. У стані клінічної норми нейтрофілами генеруються активні форми оксигену. Це свідчить, що процеси ПОЛ постійно відбуваються в організмі і є необхідною ланкою метаболізму.

Порівняно вищий рівень продуктів ПОЛ виявлено в субстратах крові свиней, а найнижчий – у собак.

Водночас у функціональній активності факторів АОЗ, що регламентують інтенсивність вільнорадикальних механізмів і вираженість запальної реакції (Титов В.Н., 2004), нами також зареєстрована певна видова залежність.

Активність антиоксидантних ензимів „першої лінії захисту” (СОД, Кат) більше виражена в собак. У жуйних (велика рогата худоба, вівці) відносно активніші ферменти глутатіонової системи – ГП, ГР та вищий вміст ГSH. Уміст позаклітинного металопротеїну з антиоксидантними властивостями – ЦП – у свиней набагато вищий, аніж в інших видів тварин. Рівні ПРЕ і ЗАА приблизно однакові в усіх досліджених видів тварин.

Зміни в організмі тварин при експериментальному асептичному запаленні

Розвиток гострого асептичного запалення, спровокованого введенням терпентинової олії у великої рогатої худоби, супроводжується утворенням гарячого болючого набряку через 48 годин, що збільшувався протягом трьох- чотирьох діб, і підвищенням температури тіла на 0,3–0,5 0С.

На третю добу, в період максимальної маніфестації клінічних ознак, у крові зареєстровано підвищення вмісту МДА (Р<0,05). Активність еритроцитарної Кат, у процесі формування запального набряку, знижувалася на 31,3 % (Р<0,001). Концентрація ЦП перевищувала фізіологічну в 1,4 разу (Р<0,05). ЗАА плазми крові, що є відображенням сумарного антиокис- нювального потенціалу організму, невірогідно підвищувалася. На десяту добу після ін’єкції гостроподразнюючої речовини, з нормалізацією клінічних ознак і поступовою резорбцією запального набряку, зареєстровано тенденцію до стабілізації МДА, Кат і ЦП. ЗАА була вірогідно (Р<0,01) зниженою. Клінічні ознаки гострого асептичного запалення в овець виявлялися через 24 години після введення терпентинової олії. Формування запального набряку закінчувалося до третьої доби, що супроводжувалося болючістю, гіперемією, порушенням функції кінцівки й підвищенням температури тіла на 0,3 0С. Характерним для овець було поступове наростання в крові концентрації ЦП, що супроводжувалося підвищенням умісту купруму (Р<0,001) та зниженням рівня феруму (Р<0,001) і загальних ліпідів (Р<0,001) без підвищення вмісту термінального продукту ПОЛ – МДА. На десяту добу клінічні прояви асептичного запалення в овець повністю зникли, проте у крові зберігався підвищений фон ЦП (Р<0,001), купруму (Р<0,001) на тлі зниженого рівня загальних ліпідів (Р<0,001).

Отже, одержані результати підтверджують думку, що зміни компонентів системи ПОЛ і АОЗ є одним із етапів розвитку асептичної запальної реакції та дозволяють рекомендувати застосування засобів антиоксидантної дії в період першої-четвертої доби – формування запального набряку.

Вивчення біологічних властивостей нових препаратів – похідних 1,2,4-триазолу

У практиці ветеринарної медицини як препарат антиоксидантної дії добре зарекомендував себе тіотриазолін. Проте у подальшій роботі співробітниками Запорізького державного медичного університету синтезовано низку препаратів цієї групи другого (румосол) та третього (трифузол) покоління.

Доклінічними дослідженнями встановлено, що внутрішньом’язові ін’єкції нових похідних 1,2,4-триазолу (румосол, трифузол) у формі 1 % водних розчинів і дозі 1,0 мг/кг з інтервалом 72 години не мають негативного впливу на клінічні показники та загальний стан тварин. Результати гематологічних досліджень дозволяють стверджувати про властивості досліджуваних препаратів виявляти тенденцію до зростання рівня гемоглобіну, підвищення кількості еритроцитів (вірогідно при застосуванні румосолу) та лейкоцитів (вірогідно при застосуванні трифузолу).

Застосування нових похідних триазолу сприяє підвищенню вмісту загального білка сироватки крові (всі препарати), креатиніну (румосол), зниженню концентрації сечовини в сироватці крові (румосол) і триацилгліцеролів (усі препарати), створює тенденцію до збільшення вмісту глюкози (всі препарати). Всі тестовані препарати мають гепатопротекторну (про що свідчить динаміка активності ЛДГ, ГГТП та вміст білірубіну) і протизапальну (динаміка вмісту СРБ) дії.

Також у дослідах „in vitro” доведено, що „стандартний антиоксидант” тіотриазолін за своїми антиоксидантними властивостями поступається таким новим похідним триазолу, як румосол (на 8,5 %) і трифузол (на 4,1 %).

До нових похідних триазолу виявилися чутливі ізоляти мікробної флори, зокрема E. coli високочутлива до трифузолу і тіотриазоліну. Pseudomonas aeruginosa умовно-чутлива до трифузолу та тіотриазоліну. Enterobacter faecalis високочутливий до препарату „Трифузол”. Str. pyogenes і Staph. aureus були малочутливими до трифузолу. Асоціації грибків роду Candida були чутливими по відношенню до румосолу і тіотриазоліну.

Отже, вивчені похідні триазолу мають багатофакторну дію й можуть комплексно впливати на патогенез хвороби. В подальших дослідженнях нами були використані преапарати антиоксидантної, гепатопротекторної, імуностимулювальної дії: морфоліній 3-(4-піридил)-1,2,4-триазол-5-тіоацетат (румосол, ТУ У 24.4-00493014-002:2009), піперидиній 2-(5-(2-фурил)-4-феніл- 1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетат (трифузол, ТУ У 24.4-00493014-001:2009) та мазі з їх умістом („Левоксид” та „Трифузолу крем-емульсія 1 %”).

Вплив на організм тварин операційних травм та попередження їх ускладнень за допомогою препаратів з антиоксидантною дією

Результати наших досліджень показують, що оперативні втручання у великої рогатої худоби, пов’язані з травмуванням тканин (оперативний доступ до зовнішньої яремної вени та її резекція) і розвитком асептичного запалення, стресом соматичної природи, призводять до активації механізмів ліпопероксидації.

На це вказують вірогідні зміни, відмічені відносно зростання вмісту ГПЛ, ДК, тобто первинних і проміжних продуктів ПОЛ і менш суттєві – відносно термінальних ТБК-реагуючих продуктів ПОЛ. Максимальні значення були зареєстровані на третю добу післяопераційного періоду, що клінічно характеризувалася розвитком запального набряку й фібринозною ексудацією. Зниження індикаторних показників ліпопероксидації відмічалося на сьому добу післяопераційного періоду, коли в більшості клінічних випадків формувався первинний фібринозний струп.

Проте гіперпероксидація у післяопераційний період була компенсованою, про що свідчить підвищення активності Кат (Р<0,01, Р<0,001), зростання вмісту ЦП (Р<0,05) у період формування запального набряку. На сьому добу було зареєстровано зниження активності Кат й рівня ЦП. Депресія компонентів глутатіонової системи (ГП, ГР, ГSH) мала місце у післяопераційний період і корелювала з фазою гідратації ранового процесу. Використання у постопераційному періоді 1 % розчину трифузолу дозволяло, на фоні контролю, знизити рівень продуктів ПОЛ і стабілізувати внутрішньо- та позаклітинні фактори АОЗ. Післяопераційні ускладнення гнійно-запального характеру реєструвалися в 14,3 % у тварин контрольної групи й не були зафіксовані в дослідних. Особливістю реакції свиней на операційну травму (грижерозтин), соматичний стрес і розвиток запальної реакції є зниження рівня гемоглобіну (Р<0,01, Р<0,001) з одночасним зменшенням кількості еритроцитів (Р>0,05) і лейкоцитозом (Р<0,05, Р<0,01), що були виражені в усіх групах у період максимальної маніфестації клінічних ознак запальної реакції з утворенням гарячого, болючого набряку (через 72 години). Слід відзначити, що в контрольних тварин у перші чотири доби постопераційного періоду реєстрували підвищення температури тіла на 0,3 0С, чого не відмічали в дослідних тварин. Поряд із змінами загальноклінічних показників, було зареєстровано зростання рівня МДА (Р<0,001) на тлі зниження активності еритроцитарної Кат (Р<0,05), умісту ЦП (Р<0,05, Р<0,01) та різкої активації ПРЕ (Р<0,001). Направлена корекція гомеостазу ПОЛ-АОЗ трифузолом зменшувала наростання рівня МДА, регулювала активність антиоксидантних механізмів. Число гнійно-запальних ускладнень в післяопераційному періоді вдалося знизити до 25 % проти 40 % у контролі.

Отже, нанесення операційної травми провокує зміни показників ПОЛ- АОЗ, що характерні для компенсованого оксидативного стресу. Ступінь змін регламентована використанням у післяопераційному періоді трифузолу, застосування якого дозволило знизити кількість ускладнень операційних ран.

Особливості функціонування систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту організму тварин та їх корекція при гнійному запаленні

Розвиток експериментального септичного запалення у великої рогатої худоби характеризувався наростанням клінічних ознак запалення до третьої доби. В цей період – період максимальної маніфестації клініки запалення – ми спостерігали формування серозно-фібринозного ексудату, що трансформувався в фібринозну масу. Тканини стінок і дна рани інфільтровані запальним ексудатом, по периферії формувався гарячий і болючий перифокальний набряк. При цьому коливання температури, пульсу і дихання в усіх тварин знаходилися в межах клінічної норми.

Мікробна забрудненість вогнищ ураження становила 3,5106 мікробних тіл / 1 г біоптату, серед яких ізолювали переважно Str. pyogenes, Staph. aureus, Staph. epidermidis, E. coli, і рідше – Enterobacter, P. vulgaris, B. mesentericus, що були в асоціаціях.

На третю добу розвитку септичного запалення, коли гістологічними дослідженнями були підтверджені дистрофічні, некробіотичні й некротичні зміни, різке зменшення кількості кровоносних судин, міграцію поліморфноядерних нейтрофільних гранулоцитів, лімфоцитів, макрофагів, у тканинах осередку запалення зареєстровано активацію ПОЛ. Встановлено зокрема значне зростання рівня ГПЛ (Р<0,001) та МДА (Р<0,01, Р<0,001) – початкових і термінальних продуктів ПОЛ. Разом із тим, відмічено вірогідне зниження активності СОД (Р<0,001) на тлі зростання активності Кат (Р<0,05, Р<0,001) і різкого зростання вмісту ЦП (Р<0,001). Очевидно, активація ПОЛ, дисбаланс антиоксидантного захисту і накопичення недоокиснених продуктів у перифокальних тканинах сприяють підвищенню проникності судин і мембранних бар’єрів, внаслідок чого виникає перифокальний набряк, що й забезпечує фіксацію подразника в зоні травми. У біологічних субстратах крові нами зареєстровано підвищений фон продуктів ПОЛ, найбільш вірогідний щодо ГПЛ (Р<0,001), знижена активність еритроцитарної Кат (Р<0,01). Показник НСТ-тесту зростав на 21–22 % (Р<0,01, Р<0,001), що вказує на посилення оксигензалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів. Проте зміни в крові, порівняно з місцевими, менше виражені, що пояснюється адекватною реакцією великої рогатої худоби на локальну інфекцію. В експерименті на великій рогатій худобі нами опрацьована схема комплексного лікування з використанням засобів антиоксидантної дії (пофазно

мазь „Левоксид”, 2 % альтанова мазь та 1 % розчин трифузолу внутрішньо- м’язово) й порівняна її ефективність із традиційним лікуванням (5 % стрептоцидова мазь, кубатол).

Клінічно ми реєстрували швидшу, порівняно з традиційним лікуванням, зміну фаз ранового процесу в тварин дослідної групи. Цей факт підтверджують і планіметричні дослідження площі ранової поверхні. Згідно з ними, повне закриття ранового дефекту в тварин дослідної групи відмічали до 17-ї доби, тоді як у контролі – до 20-ї. Прискорення загоювання – в 1,4 разу (Р<0,001). Гістологічними дослідженнями на сьому добу лікування встановлено, що в біоптатах із ран дослідних тварин наявні фрагменти зрілої грануляційної тканини. Також на гістозрізах візуалізувалося зменшення числа судин і клітинних елементів – макрофагів, фібробластів і зростання кількості колагенових волокон, що свідчить про очищення рани і превальвацію репаративних процесів. Водночас у контрольних тварин лише починають формуватися острівці молодої грануляційної тканини, про що свідчить значна кількість новоутворених капілярів, а в самій рані зафіксовані дистрофічні, некробіотичні й некротичні процеси. Бактеріологічні дослідження ранового біоптату на сьому добу лікування свідчать, що у тварин дослідної групи загальна мікробна забрудненість у 1 г біоптату знизилася до 0,09106 проти 0,12106 мікробних тіл у контролі. Дослідження процесів ПОЛ у тканинних біоптатах із гнійних ран певною мірою підтверджують результати клініко-гістологічних досліджень. У тварин, яким комплексно й послідовно застосовували засоби з антиоксидантною дією, в тканинних екстрактах зареєстровано нижчий рівень ГПЛ (в 1,6 разу, Р>0,05), МДА (в 1,4 разу, Р>0,05). На 10 % була вищою активність СОД (Р>0,05), на 36 % – Кат (Р<0,01) і в 1,12 разу – підвищений уміст ЦП (Р>0,05). Слід відзначити, що рівень продуктів ПОЛ та активність антиоксидантних ферментів, незалежно від способу лікування, були вірогідно вищими відносно фонових показників як на третю, так і на сьому добу лікування. Це підтверджує той факт, що гнійна рана є місцем максимального обміну речовин (Оливков Б.М., 1944).

Рівень початкових продуктів ліпопероксидації (ГПЛ, ІПЗ, ДК) у крові тварин дослідної групи був з однаково вірогідною різницею (Р<0,05) нижчим, ніж у контрольних бугайців на сьому добу лікування, а кінцевих ТБК-реагуючих продуктів (МДА) – на десяту (Р<0,05). Активність еритроцитарної Кат була вищою на початку лікування у дослідних тварин (Р<0,05), а на кінець лікування це співвідношення змінювалося. Аналогічна динаміка була зареєстрована щодо показника НСТ-тесту і пов’язана з інтенсивністю запальної реакції. Слід відзначити, що рівень загальних ліпідів і загального холестеролу сироватки крові у великої рогатої худоби суттєво не змінювався як до початку, так і в процесі лікування експериментальних інфікованих ран.

Особливістю розвитку експериментального септичного запалення в овець є швидке (упродовж 24 годин) формування перифокального набряку – болючого, гіперемованого, з підвищенням місцевої температури. На поверхні рани – невелика кількість серозно-кров’янистого ексудату. В першу добу після нанесення рани відмічено пригнічення загального стану тварин і підвищення температури тіла на 0,3 0С.

Наростання клінічних ознак гострого гнійного запалення продовжувалося до третьої доби й супроводжувалося пригніченням, частковою втратою апетиту, підвищенням температури тіла на 0,2–0,6 0С, прискоренням пульсу і дихання, порушенням функції кінцівки. Місцево візуалізувався значний перифокальний набряк, а при пальпації – болючість і підвищення місцевої температури. Поверхня рани вкрита кірками сухого ексудату, але глибше – девіталізовані тканини, гнійно- геморагічний ексудат. Мікробна забрудненість у цей період представлена асоціаціями аеробних та факультативно-анаеробних мікроорганізмів (E. coli, Staph. aureus, Staph. epidermidis, Str. pyogenes, Str. agalactiae, Enterococcus, Citrobacter, Proteus vulgaris, Proteus mirabilis, Pseudomonas aeruginosa, Corinobacter pseudodiphteridicum) та грибків (Candida tropicalis, Candida crusei) і становила від 47,812,6105 до 76,586,6105 мікробних тіл в 1 г біоптату.

Аналіз клітинного складу мазків-відбитків вказує на те, що в цей період у тварин зареєстрований деструктивно-запальний (у 93 % випадків) і некротич- ний (у 7 % випадків) типи цитограм.

У відібраному на третю добу рановому біоптаті гістологічними дослідженнями підтверджено наявність яскраво виражених деструктивних процесів, що мають мозаїчний характер. Клітинні інфільтрати складалися, переважно, з нейтрофільних гранулоцитів, одиничних лімфоцитів, макрофагів, плазмоцитів, а також еритроцитів. Специфічним було утворення на поверхні рани струпа з неоднорідною структурою. Верхні шари його представлені гомогенними еозинофільними масами – продуктами згорнутої лімфи і плазми крові. У глибоких шарах зосереджені круглоклітинні інфільтрати.

В інфікованих ранах, за рахунок травмування й деструктивних змін у тканинах, вивільнення іонів феруму з гемоглобіну при гемолізі еритроцитів, мікробної інвазії, нами зареєстровано накопичення продуктів ПОЛ із вірогідним підвищенням рівня ІПЗ (Р<0,01), ДК (Р<0,05, Р<0,01), ОДК (Р<0,05), МДА (Р<0,01, Р<0,001). Водночас відмічено гіперактивацію Кат (Р<0,05) і зниження активності СОД (Р<0,001). Уміст ЦП при цьому зростав у 3,5 разу (Р<0,05, Р<0,001). Активація процесів ПОЛ у вогнищах запалення супроводжувалася зниженням умісту нуклеїнових кислот (РНК, ДНК) та оксипроліну. Очевидно, що надлишкова кількість АФО, знижуючи відносну активність СОД у тканинах, дифундує в кров. Так, у крові хворих овець зареєстровано підвищення фону всіх продуктів ПОЛ, але вірогідно – ГПЛ (Р<0,01), ІПЗ (Р<0,001), ДК (Р<0,05, Р<0,001), МДА

(Р<0,001) на тлі компенсаторної активації СОД (Р<0,05), зниження активності сироваткової Кат (Р<0,05) й невірогідного зростання рівня ЦП. Характерним для овець було зниження рівня загальних ліпідів (Р<0,05, Р<0,001) та загального холестеролу (Р<0,01, Р<0,001). Виражена маніфестація клінічних ознак запалення (третя доба) відбувалася на фоні мобілізації оксигенактивуючої здатності нейтрофілів, про що свідчить підвищений на 21–30 % (Р<0,001) показник НСТ-тесту. Отже, в овець оксигензалежна активація поліморфноядерних гранулоцитів, так само як і локальна та системна лабільність показників ліпопероксидації й антиоксидантного захисту більш виражена, ніж у великої рогатої худоби, що, очевидно, поглиблює клінічний прояв запальної реакції. Починаючи з третьої доби проводили лікування. В першій дослідній групі, згідно з методикою, до лікувальних схем місцево і системно включали сучасні похідні 1,2,4-триазолу (трифузол у формі складної мазі на гідрофільній основі, крем-емульсії та 1% розчину для ін’єкцій). У другій дослідній групі використовували традиційні медикаментозні засоби (левомеколь, лінімент Вишневського, водний розчин натрію селеніту для ін’єкцій), а в контролі – обмежувалися хірургічною обробкою. Результати клінічних досліджень показали, що медикаментозна корекція запально-гнійного вогнища прискорювала процеси очищення, грануляцію, епітелізацію та рубцювання в обох дослідних групах. При цьому місцеве й парентеральне застосування трифузолу вже у фазі гранулювання та початку епітелізації суттєво впливало на процеси загоювання, прискорюючи регенеративно-відновні процеси в середньому на дві доби (Р<0,01), порівнюючи з другою дослідною групою, та на вісім діб (Р<0,001), щодо контролю. Мікробна забрудненість ран тварин дослідних груп (станом на сьому добу лікування) була меншою, ніж у контрольних в 1,7–2,0 рази. Число колонієутворюючих мікроорганізмів у ранах тварин першої дослідної групи було меншим щодо овець другої дослідної групи в 1,2 разу. На десяту і 14 добу лікування відмічено значне зниження загальної мікробної забрудненості без суттєвої різниці між групами. Гістологічні дослідження й аналіз цитограм на сьому добу лікування свідчать про звільнення ран від залишків нейтрофільної інфільтрації, тобто гною, у тварин першої дослідної групи. Для них характерний початок фібротизації і утворення грануляційної тканини й тоненьких волокон під епідермісом. У другій дослідній групі овець, яким застосовували традиційну медикаментозну терапію, в цей період відмічена нерівномірність репаративних процесів. Поряд із некротизованими ділянками та гнійним ексудатом простежуються острівці новоутвореної грануляційної тканини. Явища фібрілогенезу практично не виражені. Фігурує значна кількість деструктивних форм нейтрофілів. У контрольних тварин процеси очищення відбуваються

повільніше, про що свідчать значні ділянки шкіри позбавлені епідермісу й густо просочені гнійним ексудатом, що містить велику кількість функціонально активних нейтрофілів.

На 14 добу в овець першої дослідної групи процеси репаративної регенерації відмічаються в усіх шарах шкіри, а клітини епідермісу досягають рівня дефінітивних структур. У тварин другої дослідної групи відмічається певне відставання в процесах рубцювання, свідченням чого є наявність у дермі незрілих ніжних волокнистих структур, а також значної кількості фібробластів. Окрім цього, регенерація придатків шкіри виражена недостатньо. В контрольній групі процеси очищення рани, а також її регенерації відстають від таких у першій та другій дослідних групах.

Швидше обмеження запальних процесів у рані й прогресування регенеративно-відновних під впливом похідних триазолу пояснюється також біохімічними дослідженнями ранового біоптату та їх порівняльним аналізом між тваринами першої і другої дослідних груп.

Комплексне застосування засобів з антиоксидантною дією, на відміну від традиційного медикаментозного лікування, сприяє зниженню у патологічному вогнищі вмісту проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ, що дестабілізують клітинні мембрани; сприяє активації СОД і Кат, що обумовлює підвищення активності фагоцитуючих клітин і створює тенденцію до нормалізації рівня ЦП. Це сприяє зниженню лейкоцитарної інфільтрації тканин, зменшенню набряку та послабленню запалення.

На сьому і 14 добу від початку лікування, в період очищення, появи грануляцій та рубцювання, у тканинах рани підвищувався вміст РНК і ДНК. Більш інтенсивне зростання рівня нуклеїнових кислот відбувалося в овець дослідних груп, особливо у тварин першої дослідної групи, яким комплексно застосовували трифузол. Це створювало умови для посилення біосинтезу білка та інтенсифікації клітинного ділення, що сприяло швидшому заміщенню ранового дефекту.

Підтвердженням активізації пластичного обміну є динаміка попередника колагену й еластину – вільного оксипроліну. Так, у період 7–14 доби його концентрація різко зростала, особливо під впливом похідного триазолу.

У крові тварин, які отримували місцево й парентерально препарат „Трифузол”, відмічали істотно вищий рівень ГПЛ, активності антиоксидантних ферментів СОД і Кат. Водночас, рівень деяких проміжних (ТК, ОДК) і, особливо, термінальних (МДА) продуктів ПОЛ був нижчим. При цьому рівень ліпідних метаболітів (загальні ліпіди і загальний холестерол) суттєво не відрізнявся.

Оксигенактивуюча здатність нейтрофілів на десяту добу була вищою при застосуванні трифузолу. Це ж стосується й рівня феруму сироватки крові. Рівень купруму, навпаки, у тварин першої дослідної групи був нижчим. Слід відзначити, що динаміка вмісту купруму була аналогічною такої ЦП.

Отже, в інфікованих ранах, за рахунок травмування тканин, вивільнення іонів феруму при гемолізі еритроцитів, мікробної інвазії відбувається активація ліпопероксидації з накопиченням продуктів ПОЛ, що, на думку окремих авторів (Захаров В.В. и др., 1988; Лынев С.Н. и др., 1990; Клебанов Г.И. и др., 1988; Плотников М.Б., и др. 1988; Даценко Б.М. и др., 1993; Агаев А.Ю. и др., 1989), деструктивно впливає на тканини, сприяє порушенню проникності судин і мембранних бар’єрів, утворенню перифокального набряку, поглибленню явищ гіпоксії та фіксації подразника в зоні травми, що більше характерно для великої рогатої худоби.

Отримані дані дозволяють припустити, що надлишкова кількість АФО, знижуючи відносну активність СОД у тканинах, дифундує в кров, провокуючи комплекс змін, характерних для системного оксидативного стресу, який більше виражений в овець.

Використання комбінації протимікробного й антиоксидантного компонентів у мазі „Левоксид”, в 2 % альтановій мазі і 1 % крем-емульсії трифузолу на фоні адекватної хірургічної санації гнійного вогнища та внутрішньом’язових ін’єкцій розчину трифузолу дозволило, в умовах експерименту, скоротити терміни загоювання ран.

Вивчення ефективності „направленої корекції” процесів ліпопероксидації й антиоксидантного захисту при лікуванні локалізованих форм гнійних запальних процесів у великої рогатої худоби, собак і котів

Спираючись на результати експериментальних досліджень, ми провели клінічну апробацію „направленої корекції” процесів ПОЛ і АОЗ у терапії випадкових локалізованих форм запально-гнійних процесів у хворих продуктивних (велика рогата худоба) і дрібних (собаки, коти) свійських тварин. Лікувальна схема наведена у табл. 1.

Дослідження показників ПОЛ-АОЗ у великої рогатої худоби з локалізованими запально-гнійними процесами (гнійні рани, абсцеси) засвідчили вірогідно підвищену циркуляцію в крові хворих тварин первинних (ГПЛ, Р<0,001) і термінальних (МДА, Р<0,01) продуктів ПОЛ на тлі статистично високої активності Кат (Р<0,05, Р<0,001) і вірогідно низького рівня ферментів глутатіонової системи – ГП (Р<0,001), ГР (Р<0,01, Р<0,001). При цьому вміст проміжних продуктів ПОЛ (ДК), ЦП, МСМ та ліпідних метаболітів, за винятком окремих клінічних випадків, знаходився у межах показників здорових тварин. У процесі лікування (5–7 доба) вміст ГПЛ був однаково вірогідно (Р<0,001) вищим, ніж у клінічно здорових особин, в обох групах хворих тварин. Водночас уміст проміжних і термінальних продуктів ПОЛ, рівень ЦП, МСМ статистично не відрізнялися від показників клінічно здорових тварин і між групами.

Активність Кат у процесі лікування інтенсивно зменшується в контрольній групі й не суттєво – у дослідній. Обидва значення були однаково вірогідно (Р<0,01) вищими, ніж у клінічно здорових аналогів. На 5–7 добу лікування також зростала й активність ферментів глутатіонової системи, що статистично не відрізнялася від показників здорових тварин у дослідній групі й була вірогідно нижчою у контролі (ГП, Р<0,01; ГР, Р<0,01). Слід зауважити, що після клінічного видужування у крові тварин обох груп зареєстровано вірогідно підвищений рівень ГПЛ (Р<0,05, Р<0,001), а в контрольних – знижена активність (Р<0,05, Р<0,01) ферментів глутатіонової системи. Дані, наведені в табл. 2, свідчать, що термін повного очищення запально- гнійного осередку і виникнення грануляцій у дослідній групі становив 4,63±0,24 доби, що на 8,5 % швидше, ніж у групі порівняння (контроль), де повне очищення з появою острівців грануляційної тканини відбувалося за 5,06±0,25 діб. Різниця між групами у цей період була статистично невірогідною. Після очищення осередків ураження від некротизованих тканин і гнійного ексудату було помітне поліпшення загального стану тварин без вираженої різниці між групами. Подальше місцеве й системне застосування лікарських форм з активними антиоксидантними компонентами створювало передумови для швидшого закриття ранових дефектів. Середній термін повного загоювання у тварин дослідної групи становив 16,050,41 діб (від 12 до 19 діб), тоді як у контрольних – 17,830,53 діб (від 14 до 21 доби). Прискорення загоювання сягало 10,1 % (Р<0,05). Особливістю патогенезу випадкових локалізованих форм запально-гнійних процесів (інфіковані рани, абсцеси) у собак є підвищений рівень у крові позитивних тестів запалення – продуктів ПОЛ – ГПЛ (Р<0,05, Р<0,001), ДК (Р<0,01, Р<0,001), МДА (Р<0,01) та ЦП (Р<0,05); знижена активність Кат (Р<0,01, Р>0,05) і ферментів глутатіонової системи (ГП, Р<0,01; ГР, Р<0,001). Це свідчить про надлишкове вироблення АФО в оксигензалежному метаболізмі в результаті запальної реакції, й, по суті, адекватну відповідь організму на хворобу. Підтвердженням цього є гіперреактивний стан нейтрофільних грануло- цитів, на що вказує підвищений показник НСТ-тесту (Р>0,05) і вищий, ніж у клінічно здорових тварин, фон МСМ (Р<0,05). Такі зміни можуть бути патогенетичною основою для багатьох ускладнень і вимагають як корекційних лікувальних, так і профілактичних заходів. У процесі лікування (5–7 доба) ми помітили підвищення – у тварин дослідної групи – рівня ГПЛ, що разом із зростанням показника НСТ-тесту вказує на загострення запальної реакції за комплексного впливу похідних 1,2,4- триазолу.

Динаміка загоювання ранових дефектів, Mm

Таблиця 2

Клінічна характеристика ранового процесу

Групи тварин

велика рогата худоба

дослідна (n=19)

контрольна (n=18)

Термін очищення і появи грануляцій, діб

4,630,24

5,060,25

Термін повного загоювання, діб

16,050,41*

17,830,53

Прискорення загоювання ран, %

10,1

собаки

дослідна (n=17)

контрольна (n=7)

Термін очищення і появи грануляцій, діб

3,410,21

4,00,30

Термін повного загоювання, діб

15,00,56***

18,570,45

Прискорення загоювання ран, %

19,2

коти

дослідна (n=11)

контрольна (n=7)

Термін очищення і появи грануляцій, діб

3,100,30

3,430,15

Термін повного загоювання, діб

15,700,80

17,710,91

Прискорення загоювання ран, %

11,3

Примітка. * – Р<0,05; *** – Р<0,001. Водночас адекватна санація гнійного вогнища й „направлена корекція” процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту сприяла помітнішому зниженню надлишкового рівня ДК і МДА, зростанню активності Кат, ГР. Активність ГП була вищою у тварин групи порівняння. Слід відзначити, що після зникнення клінічних ознак запалення, й навіть після клінічного видужування, у крові тварин обох груп відмічався вірогідно підвищений рівень ГПЛ (Р<0,01, Р<0,001), ЦП (Р<0,001, Р<0,05), МСМ (Р<0,05), ДК (у контролі, Р<0,05) та знижений рівень ГР (у контролі, Р<0,001). Це свідчить про те, що не зважаючи на клінічне видужування, відновлення адаптаційно-захисної системи було неповним, особливо у контролі. Клінічними дослідженнями встановлено (див. табл. 2), що середній термін очищення і появи грануляцій у дослідних тварин становив 3,410,21 діб у собак та 3,100,30 діб – у котів. У контрольних групах цей термін становив 4,00,30 діб – у собак та 3,430,15 діб – у котів. Вірогідної різниці між групами не спостерігалося. При цьому повне загоювання ранового дефекту з утворенням рубця завершувалося, в середньому, на 15,00,56–15,70,80 добу у собак і котів

дослідних груп та 17,710,91–18,570,45 добу – у тварин груп порівняння. Прискорення загоювання становило від 11,3 до 19,2 %.

Таким чином, асептичне і гнійне запалення розвивається з порушенням проксидантно-антиоксидантної рівноваги, що має видоспецифічні особливості. Введення до лікувальних схем засобів антиоксидантної дії є патогенетично обґрунтованим, що підтверджується експериментальними і клінічними дослідженнями.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що полягає у вивченні патогенетичних особливостей запальної реакції при хірургічних хворобах (експериментальне асептичне і септичне запалення, умовно-асептичні операційні рани, спонтанно виникаючі локалізовані форми запально-гнійних процесів) у тварин з урахуванням змін у системі ПОЛ-АОЗ. На цій основі патогенетично обґрунтовано лікування тварин із запальною хірургічною патологією шляхом застосування препаратів з антиоксидантною дією.

2. Питома вага хірургічної патології у великої рогатої худоби, за даними чотирьох сільськогосподарських товариств Полтавської області, становить 19,6 %, основними нозологічними формами якої були гнійні пододерматити (24,1 %), рани й виразкові процеси (21,3 %). У свиней хірургічна патологія реєструється у 49,0 %. При цьому домінуючим було гриженосійство (37,6 %). У собак, за матеріалами ветеринарної звітності чотирьох клінік ветеринарної медицини м. Полтава, хірургічна патологія зареєстрована в 23,0 %. Значну частку її структури становили гнійні (рани, абсцеси, флегмони, артрити, остеомієліти) запальні процеси, які реєстрували у 18,2 % випадків.

3. У крові клінічно здорових тварин різних видів реєструється фон первинних, проміжних і термінальних продуктів ПОЛ та окисної модифікації білків. У стані клінічної норми нейтрофілами генеруються АФО. Порівняно вищий рівень продуктів ПОЛ виявлено в субстратах крові свиней, а найнижчий – у собак.

Активність антиоксидантних ензимів „першої лінії захисту” (СОД, Кат) вираженіша у собак. У жуйних (велика рогата худоба, вівці) активніші ферменти глутатіонової системи – ГП, ГР та вищий вміст ГSH. Рівень ЦП у свиней набагато вищий, ніж у інших досліджених видів тварин.

4. При асептичному запаленні максимальна маніфестація клінічних ознак у великої рогатої худоби відбувається на 2–4 добу, що супроводжується підвищенням рівня МДА (Р<0,05) на тлі зниження активності еритроцитарної каталази (Р<0,001) та компенсаторного підвищення рівня ЦП (Р<0,05) і ЗАА плазми крові (Р>0,05).

Формування асептичної запальної реакції в овець відбувалося впродовж 1–3 діб із вираженою компенсаторною відповіддю антиоксидантного потенціалу – зростанням умісту ЦП, купруму (Р<0,001), зниженням рівня феруму (Р<0,001) та загальних ліпідів (Р<0,001) без підвищення вмісту термінального продукту ПОЛ – МДА. 5. Встановлено, що похідні 1,2,4-триазолу (румосол і трифузол), поряд з імуностимулювальною, гепатопротекторною та протизапальною діями виявляють антиоксидантну активність, що перевищує аналогічну шаблонного антиоксиданта тіотриазоліну на 8,5 % (румосол) та 4,1 % (трифузол). Окрім цього вони мають бактерицидні та фунгіцидні властивості: трифузол (E. coli, E. faecalis), румосол (Candida tropicalis, albicans et crusei). 6. Операційна травма у великої рогатої худоби (резекція зовнішньої яремної вени) провокує розвиток захисних реакцій з активацією ліпопероксидації (ЗОА, Р<0,001) на початкових стадіях вільнорадикального ланцюга (ГПЛ, Р<0,001; ДК, Р<0,001) без вірогідного накопичення токсичного термінального продукту ПОЛ – МДА. Компенсаторне підвищення активності сироваткової Кат (Р<0,01, Р<0,001) та вмісту ЦП (Р<0,05, Р>0,05), спричинене операційною травмою, формуванням запальної реакції та активацією стрес-реалізуючих систем, відбувається на фоні зниженої активності компонентів глутатіонової системи та ПРЕ.

7. Адаптаційний синдром, що розвивається у відповідь на операційну травму, пов’язану з грижерозтином у свиней, супроводжується збільшенням у сироватці крові рівня МДА (Р<0,001), зниженням активності еритроцитарної Кат (Р<0,05) та вмісту ЦП (Р<0,05, Р<0,01) на фоні активації ПРЕ (Р<0,001, Р>0,05). Після сьомої доби післяопераційного періоду знижений уміст ЦП змінювався його зростанням (Р>0,05) при відносній сталості інших показників.

8. Застосування у постопераційному періоді сучасного препарату з антиоксидантною дією – трифузолу – дозволило профілактувати розвиток післяопераційних гнійних запальних ускладнень в ексудативну фазу (проти 14,3 % в контролі) – у великої рогатої худоби і скоротити їх кількість до 25 % (проти 40 % в контролі) – у свиней. Його застосування сприяло зниженню фону продуктів ПОЛ, а також активації власного антиоксидантного потенціалу організму.

9. Експериментальне гостре гнійне запалення у великої рогатої худоби в період максимального його прояву характеризувалося значним зростанням рівня ГПЛ (Р<0,001), МДА (Р<0,01, Р<0,001), активності Кат (Р<0,01), умісту ЦП (Р<0,001) на фоні зниження активності СОД (Р<0,001) у запальному локусі. Водночас у крові тварин зареєстровано підвищений фон продуктів ПОЛ, вірогідний щодо ГПЛ (Р<0,01), ІПЗ (Р<0,05), ТК (Р<0,05), при зниженій активності еритроцитарної каталази (Р<0,05). Показник НСТ-тесту у цей період підвищувався на 22,1 % (Р<0,01), що вказує на посилення оксигензалежного метаболізму нейтрофільних гранулоцитів.

10. Особливістю розвитку експериментального септичного запалення м’яких тканин в овець є швидке (впродовж 24 годин) формування перифокального набряку з підвищенням температури тіла на 0,2–0,6 0С. На рівні мікроциркуляторного русла відмічена активація пероксидного окиснення з вірогідним зростанням умісту проміжних (ІПЗ, Р<0,01; ДК, Р<0,05, Р<0,01) та кінцевого (МДА, Р<0,001) продуктів ПОЛ; підвищенням активності Кат (Р<0,05), вмісту ЦП (Р<0,001) та пригніченням активності СОД (Р<0,001); відмічена тенденція до зниження вмісту нуклеїнових кислот і оксипроліну. В крові, поряд із зазначеними змінами, зареєстровано зростання показника НСТ- тесту на 30,4 % (Р<0,001). Характерним для овець було зниження рівня загального холестеролу (Р<0,001), загальних ліпідів (Р<0,001), феруму (Р<0,001) та збільшення вмісту купруму (Р<0,001). 11. Пофазне застосування мазі „Левоксид” та 2 % альтанової мазі на тлі внутрішньом’язового введення 1 % розчину трифузолу в процесі лікування експериментальних гнійних ран у великої рогатої худоби сприяло зниженню рівня продуктів ПОЛ у вогнищі запалення і крові та реактивації ендогенної антиоксидантної системи з пригніченням ефекторної функції нейтрофілів. Це дозволяє скоротити терміни загоювання в 1,4 разу (Р<0,001) порівняно з використанням 5 % стрептоцидової мазі й кубатолу. 12. Пофазне застосування мазі „Левоксид” і 1 % крем-емульсії трифузолу на фоні внутрішньом’язового введення 1% розчину трифузолу при експериментальних гнійних ранах у овець початково посилює оксигензалежний метаболізм нейтрофілів, що підтримує рівень початкових продуктів ліпопероксидації. До кінця лікування знижується фон токсичних продуктів ПОЛ і реактивується власний антиоксидантний потенціал організму як у локусі запалення, так і в крові. Прискорення загоювання, порівняно з контролем, становить 26 % (Р<0,001), а по відношенню до медикаментозного лікування з використанням левомеколю, мазі Вишневського і натрію селеніту – 8,5 % (Р<0,01). 13. Доцільність комплексного використання засобів з антиоксидантною дією в лікуванні запально-гнійних процесів у тварин підтверджується об’єктивними критеріями оцінки клінічного стану, планіметричними, цитологічними, гістологічними, мікробіологічними, гематологічними й біохімічними дослідженнями. 14. „Направлена корекція” процесів ПОЛ і АОЗ новими багатофактор- ними препаратами – похідними 1,2,4-триазолу – при лікуванні спонтанно виникаючих локалізованих форм гнійних запальних процесів дозволяє скоротити терміни лікування на 19,2 % у собак, 11,3 % – у котів і 10,1 % – у великої рогатої худоби.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Як діагностичні і прогностичні маркери характеру перебігу хірургічних хвороб запального характеру (умовно-асептичні рани, локалізовані форми гнійних запальних процесів), а також для оцінки ефективності лікувальних заходів рекомендуємо визначати рівень стабільних продуктів ПОЛ – ГПЛ, ДК, МДА та загальноприйнятий показник стійкості антиоксидантної системи – активність СОД і Кат. Для виключення надмірної ліпопероксидації внаслідок порушень ліпідного обміну пропонуємо визначати вміст ліпідних метаболітів (загальні ліпіди, загальний холестерол). При їх умісті в сироватці крові у межах фізіологічної норми рекомендується проводити загальний аналіз крові для підтвердження наявності запального процесу. Показником оксигенактивуючої та імунної реактивності нейтрофілів є НСТ-тест.

2. Виявлення змін у системі ПОЛ-АОЗ є показаннями для застосування засобів з антиоксидантною дією:

– для корекції надмірної ліпопероксидації та підтримання активності антиоксидантного захисту організму при загоюванні операційних ран пропонуємо використовувати препарат „Трифузол” (1 % водний розчин) відразу по закінченні оперативного втручання та через кожні 72 години до загоювання ран шляхом внутрішньом’язового введення в дозі 1,0 мг/кг;

– медикаментозну корекцію окиснювального стресу при лікуванні локалізованих запально-гнійних процесів у тварин рекомендуємо проводити, використовуючи 1 раз/добу мазі з антиоксидантними компонентами: „Левоксид” – у першу фазу ранового процесу; 1 % крем-емульсію трифузолу чи 2 % альтанову мазь – у другу. Системно рекомендуємо ін’єкції 1 % водних розчинів трифузолу, румосолу (1,0 мг/кг внутрішньом’язово) з інтервалом 48 годин.

3. Матеріали дисертаційної роботи доцільно використовувати в процесі читання лекцій та проведення лабораторних занять із ветеринарної хірургії на факультетах ветеринарної медицини вищих навчальних закладів та як теоретичну базу для обґрунтування лікувально-профілактичних заходів при хірургічних запальних процесах у тварин.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у збірниках наукових праць та журналах

1. Киричко Б.П. Зміни показників ліпопероксидації та системи антиоксидантного захисту при гострому асептичному запаленні у великої рогатої худоби / Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної агарної академії. – 2004. – No 1. – С. 78–79.

2. Киричко Б.П. Індикація рівня ліпопероксидації та антиоксидантної активності крові свиней при грижерозтині / Б.П. Киричко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2004. – No 2 (11). – С. 79–81.

3. Киричко Б.П. Вільнорадикальне окислення у динаміці хірургічного лікування актиномікозу у великої рогатої худоби / Киричко Б.П. // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. – 2004. – No 35/47. – С. 74–77.

4. Іздепський В.Й. Роль перекисного окислення ліпідів і антиоксидантної системи в патогенезі запальних процесів у тварин / В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко, Т.Г. Панасова // Вісник Полтавської державної агарної академії. – 2004. – No 3. – С. 93–98. (Здобувач провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів та написанні статті).

5. Киричко Б.П. Показатели липопероксидации и антиоксидантной системы при острых асептических и гнойных воспалительных процессах у крупного рогатого скота / Б.П. Киричко // Актуальные пробл. вет. хирургии: сб. научн. трудов Уральской государственной академии ветеринарной медицины. – Троицк, 2004. – С. 63–65.

6. Киричко Б.П. Реакція системи глутатіона на багатократні оперативні втручання у великої рогатої худоби / Б.П. Киричко // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: зб. наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії. – 2004. – Вип. 12, Ч. 3. – С. 53–55.

7. Киричко Б.П. Изменения некоторых показателей перекисного окисления липидов и антиоксидантной системы при воспалительных процессах у крупного рогатого скота / Б.П. Киричко // Уч. записки учреждения образования «Витебская государственная академия ветеринарной медицины». – 2004. – Т.40, Ч.1. – С. 72–74.

8. Киричко Б.П. Індикація окислювального стресу при хірургічних запаль- них процесах у великої рогатої худоби і способи його корекції / Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2004. – No 4. – С. 48–51.

9. Киричко Б.П. Вплив препаратів антиоксидантної дії на клініко- біохімічний прояв гострого асептичного запалення / Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2005. – No 2. – С. 52–53.

10. Киричко Б.П. Аспекти профілактики післяопераційних гнійно- запальних ускладнень у тварин / Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2005. – No 3. – С. 129–131.

11. Киричко Б.П. Зміни прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу при руменотомії у бугайців і спосіб його корекції вігозином / Б.П. Киричко // Ветеринарна медицина: міжвідомчий тематичний збірник. – Харків, 2005. – No 85. – Т.1. – С. 506–509.

12. Киричко Б.П. Деякі питання патогенезу окиснювального стресу при запальних процесах у тварин / Б.П. Киричко // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету. – 2006. – Вип. 41. – С. 83–88.

13. Киричко Б.П. Загоювання ран у великої рогатої худоби під впливом засобів антиоксидантної дії / Б.П. Киричко, O.Б. Киричко // Вісник

Полтавської державної аграрної академії. – 2006. – No 4. – С. 185–187. (Здобувач провів клінічні дослідження з визначення ефективності лікування ран).

14. Киричко Б.П. Патоморфологічні зміни при гнійних ранах у великої рогатої худоби за різних схем лікування / Б.П. Киричко // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. – 2006. – No 69/92. – С. 181–187.

15. Киричко Б.П. Патогенетичне обгрунтування локального використання засобів антиоксидантної дії при гнійно-запальних процесах у тварин / Б.П. Киричко // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. – 2006. – Т. 5 (24). – С. 31–36.

16. Киричко О.Б. Мікробний ценоз гнійних ран у великої рогатої худоби при застосуванні комбінації антибактеріальних і антиоксидантних засобів / O.Б. Киричко, Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2007. – No 1. – С. 100–101. (Здобувач провів лікування тварин, відбір ранового біоптату, інтерпретацію отриманих результатів та написання статті).

17. Киричко Б. Лікування гнійних ран у великої рогатої худоби з комплексним використанням антиоксидантних засобів / Б. Киричко // Ветеринарна медицина України. – 2007. – No 3. – С. 37–40.

18. Киричко Б.П. Патогенетична роль тканинного прооксидантно- антиоксидантного гомеостазу при гнійно-запальних процесах у тварин / Б.П. Киричко // Ветеринарна біотехнологія. – 2007. – Бюл. No 10. – С. 61–66.

19. Киричко Б.П. Вивчення антиоксидантної активності деяких похідних 1,2,4-триазолу / Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2007. – No 2. – С. 125–126.

20. Синтез, фізико-хімічні властивості та біологічна активність солей 2- (5-R’-4-R-1,2,4-триазол-3-ілтіо)ацетатних кислот / О.І. Панасенко, Є.Г. Книш, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко, А.С. Гоцуля, Ю.В. Маковик, С.М. Куліш, В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2007. – No 3. – С. 27–28. (Здобувач вивчив окремі біологічні властивості похідних 1,2,4-триазолу).

21. Киричко Б.П. Вплив препарату ВПК-108 на інтенсивність перекисного окислення ліпідів у тканинах овець при лікуванні гнійного вогнища / Б.П. Киричко, С.С. Челідзе // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. – 2007. – Т. 9, No 2 (33). – Ч.1. – С. 66–69. (Здобувач провів лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, аналіз одержаних даних та написання статті).

22. Кулинич С.М. Особливості патогенезу гнійно-запальних процесів дистального відділу кінцівки у великої рогатої худоби / С.М. Кулинич, Б.П. Киричко, О.Г. Мисик // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. – 2007. – Т. 9, No 3 (34). – Ч.1. – С. 94–98. (Здобувач вивчив зміни показників

ліпопероксидації й антиоксидантного захисту, брав участь у написанні статті).

23. Киричко Б.П. Аспекти застосування похідних 1,2,4-триазол-3-тіону у свинарстві / Б.П. Киричко // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин і ДНДКІ ветпрепратів та кормових добавок. – 2007. – Вип. 8. – No 3, 4. – С. 51–59.

24. Іздепський В.Й. Антиоксидантотерапія гнійних ран у овець в експерименті / В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко, С.С. Челідзе // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. – 2007. – No 78/101. – С. 255–259. (Здобувач розробив методику експериментальних досліджень, брав участь у їх реалізації та інтерпретував одержані результати).

25. Киричко Б. Прооксидантно-антиоксидантний статус в овець у нормі та при гострому гнійному запаленні / Б. Киричко, С. Челідзе // Ветеринарна медицина України. – 2007. – No 10. – С. 28–30. (Здобувач провів повний спектр лабораторних досліджень, аналіз результатів та написав статтю).

26. Челідзе С.С. Динаміка показників природної резистентності овець при гострому асептичному запаленні / С.С. Челідзе, Б.П. Киричко // Вісник Державного вищого навчального закладу „Державного агроекологічного університету”. – 2007. – Т. 1. – No 2 (19). – С. 237–242. (Здобувач розробив методику досліджень та брав участь у написанні статті).

27. Киричко Б.П. Вивчення антимікробних властивостей субстанції ВПК-108 при експериментальних гнійних ранах у овець / Б.П. Киричко, С.С. Челідзе // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2007. – No 4. – С. 109–111. (Здобувач провів відбір ізолятів мікробної флори, приготування препарату, аналіз одержаних результатів та написання статті).

28. Киричко Б.П. Действие препаратов – производных триазола на клинико-биохимический статус животных / Б.П. Киричко, Е.Г. Кныш, В.В. Парченко // Сельскохозяйственная биология. – 2008. – No 2. – С. 98–102. (Здобувач провів клініко-експериментальні дослідження та написання статті).

29. Іздепський В. Особливості перебігу асептичного та гнійного запалення в овець і його корекція / В. Іздепський, С. Челідзе, Б. Киричко [та ін.] // Ветеринарна медицина України. – 2008. – No 3. – С. 33–35. (Здобувач брав участь у розробці методик досліджень, їх реалізації, аналізі одержаних результатів, написанні статті).

30. Подпрятов С.Є. Динаміка мікробної забрудненості експериментальних гнійних ран при застосування замісної естрогеноліпосомальної терапії / С.Є. Подпрятов, І.І. Дігтяр, І.В. Дудкіна, Б.П. Киричко [та ін.] // Актуальні проблеми сучасної медицини. – 2008. – Т. 7., Вип. 1–2. – С. 241–244. (Здобувач провів лікування хворих тварин й аналіз отриманих результатів).

31. Киричко Б.П. Динаміка РНК і ДНК у біоптатах гнійних ран у овець за різних методів їх лікування / Б.П. Киричко, О.Б. Киричко, І.І. Дігтяр // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної

медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького. – 2008. – Т. 10, No 2 (37). – Ч.1. – С. 105–108. (Здобувач провів лікування тварин, аналіз одержаних результатів та написання статті).

32. Киричко О.Б. Видоспецифічні особливості систем пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту / О.Б. Киричко, Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2008. – No 2. – С. 138–140. (Здобувач підготував методики досліджень, відібрав зразки крові; брав участь у проведені досліджень, їх аналізі, написанні статті).

33. Киричко Б.П. Ефективність направленої корекції процесів пероксидного окиснення ліпідів і антиоксидантного захисту при лікуванні локалізованих форм гнійно-запальних процесів у великої рогатої худоби / Б.П. Киричко // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2008. – No 2. – С. 154–157.

34. Іздепський В.Й. Корекція перекисного окиснення ліпідів і антиоксидант- ного захисту при гнійно-запальних процесах у тварин / В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко // Зб. наук праць Луганського національного аграрного університету. – 2008. – No 84. – С. 54–60. (Здобувач провів лікування хворих тварин, брав участь в аналізі одержаних результатів та написанні статті).

35. Іздепський В.Й. Динаміка РНК, ДНК та оксипроліну в біоптатах з гній- них ран у овець за різних методів їх лікування / В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко, О.Б. Киричко [та ін.] // Зб. наук праць Луганського національного аграрного університету. – 2008. – No 92. – С. 84–86. (Здобувач провів лікування хворих тварин, відбір біоптату, аналіз одержаних результатів, написання статті).

36. Іздепський В.Й. Динаміка деяких показників антиоксидантної системи крові овець при експериментальному асептичному запаленні / В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко, С.С. Челідзе // Науковий вісник Луганського національного аграрного університету. – 2009. – No 4. – С. 39-42. (Здобувач розробив методики досліджень, брав участь у їх реалізації та написанні статті).

Тези доповідей

1. Киричко Б.П. Динаміка антиоксидантних ферментів у тканинних біоптатах під час лікування локалізованих форм гнійної інфекції у собак / Б.П. Киричко // Матеріали VI Державної наук.-практ. конф. [„Аграрна наука – виробництву”], (Біла Церква, 14-15 листопада 2007 р.) / Міністерство аграрн. політики України, Білоцерківський держ. аграрн. ун-т. – Біла Церква, 2007. – Ч.1. – С. 82–83.

2. Киричко Б.П. Перспективи використання сучасних похідних 1,2,4- тріазолу у ветеринарній практиці / Б.П. Киричко, Р.В. Передера, Г.В. Слюсар // Матеріали ІV Міжнародної наук.-практ. конф. з утримання, годівлі та лікування диких тварин, 25-26 квітня 2008 р. / Київський зоопарк. – Київ, 2008. – С. 115– 117. (Здобувач розробив методики досліджень та провів їх реалізацію з інтерпретацією результатів і написанням статті).

Методичні рекомендації

1. Пероксидне окиснення ліпідів і антиоксидантна система у патогенезі хірургічних запальних процесів і стресових станів у тварин та їх корекція: Методичні рекомендації / [В.Й. Іздепський, Б.П. Киричко, О.Б. Киричко та ін.] – Полтава: РВВ ПДАА, 2007. – 21 с. (Затв. Наук.-метод. радою Державн. комітету вет. медицини України, протокол No 1 від 20 грудня 2007 р.). (Здобувачу належить авторство клінічно-експериментальних досліджень, їх аналіз, написання методичних рекомендацій).

Патенти

1. Патент України на корисну модель No 21887. Засіб для лікування гнійних ран м’яких тканин у тварин / Іздепський В.Й., Киричко Б.П., Киричко О.Б.; заявник і патентовласник Киричко Б.П.; заявл. 02.10.2006; опубл. 10.04.2007, Бюл. No 4. (Здобувач провів клінічно-експериментальні дослідження, розробив нормативну документацію).

2. Патент України на корисну модель No 22303. Спосіб лікування гнійних ран м’яких тканин у великої рогатої худоби / Іздепський В.Й., Киричко Б.П., Киричко О.Б.; заявник і патентовласник Киричко Б.П.; заявл. 02.10.2006; опубл. 25.04.2007, Бюл. No 5. (Здобувач провів клінічно-експериментальні дослідження, розробив нормативну документацію).

3. Патент України на винахід No 87184 Похідні 1,2,4-триазол-3-ілтіо- ацетатної кислоти, що виявляють антиоксидантну, гепатопротекторну та імуностимулюючу активність /Книш Є.Г., Парченко В.В., Панасенко О.І., Каплаушенко А.Г., Маковик Ю.В., Куліш С.М., Гоцуля А.С., Іздепський В.Й., Киричко Б.П., Мисик О.Г.; заявник і патентовласник Панасенко О.І.; заявл. 02.08.2007; опубл. 25.06.2009, Бюл. No 12. (Здобувач брав участь у вивченні окремих біологічних властивостей похідних 1,2,4-триазолу).

Киричко Б.П. Патогенетичне обґрунтування лікування тварин із запальною хірургічною патологією препаратами з антиоксидантною дією. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.05 – ветеринарна хірургія. – Національний університет біоресурсів і природокористування України. – Київ, 2010.

Дисертація присвячена вивченню патогенетичних особливостей запальної реакції при хірургічних хворобах (експериментальне асептичне і септичне запалення м’яких тканин, умовно-асептичні операційні рани, спонтанно виникаючі локалізовані форми запально-гнійних процесів) у тварин з урахуванням змін у системі ліпопероксидації та антиоксидантного захисту, а також обґрунтуванню їх лікування шляхом застосування препаратів з антиоксидантною дією.

Встановлено, що за розвитку експериментального асептичного та гнійного запалення у біологічних субстратах відбувається підвищення вмісту продуктів ліпопероксидації, а також зміна активності ферментів детоксикації активних форм оксигену. Виявлено видову специфічність таких змін та їх залежність від клінічного прояву запальної реакції.

Для корекції процесів пероксидації та антиоксидантного захисту при запальній хірургічній патології розроблені та рекомендовані для використання схеми лікування з включенням нових похідних 1,2,4-триазолу (румосол, трифузол), що мають „пряму” антиоксидантну дію, а також імуно- стимулювальні, протизапальні та гепатопротекторні властивості. Їх застосуван- ня дає змогу знизити кількість післяопераційних гнійно-запальних ускладнень при різних хірургічних втручаннях у великої рогатої худоби та свиней, підвищити ефективність лікування локальних проявів гнійних запальних процесів у великої рогатої худоби, собак, котів.

Ключові слова: хірургічні запальні процеси, оперативні втручання, пероксидне окиснення ліпідів, антиоксидантний захист, похідні триазолу, велика рогата худоба, вівці, свині, собаки.

Киричко Б.П. Патогенетическое обоснование лечения животных с воспалительной хирургической патологией препаратами с антиоксидант- ными свойствами. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.05 – ветеринарная хирургия. – Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. – Киев, 2010.

Диссертация посвящена изучению изменений индикаторных показателей перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, а также разработке способов их эффективной коррекции современными полифакторными препаратами при лечении хирургических воспалительных процессов у отдельных видов животных.

Установлено, что уровень распространения хирургической патологии в сельскохозяйственных предприятиях Полтавской области составляет 19,6 % среди крупного рогатого скота, 49,0 % – среди поголовья свиней и 23,0 % собак при поступлении в ветеринарные лечебницы г. Полтава. В их структуре доминирующими являлись гнойно-воспалительные процессы и грыженосительство.

В крови клинически здоровых животных содержатся первичные, вторичные и промежуточные продукты перекисного окисления липидов, а также окислительной модификации белков. Сравнительно выше их уровень выявлен в субстратах крови свиней, а наиболее низкий – у собак. В то же время активность антиоксидантных энзимов „первой линии защиты” (СОД, Кат) более выражена у собак. У жвачных (крупный рогатый скот, овцы) более

активны ферменты глутатионовой системы (ГП, ГР) и выше содержание ГSH. Уровень ЦП у свиней намного выше, чем у других исследованных животных.

Формирование асептической воспалительной реакции, спровоцированной инъекцией острораздражающего химического вещества (скипидар) или операционной травмой с деструкцией тканей и соматическим стрессом, сопровождается активацией липопероксидации, компенсаторной активацией факторов антиоксидантной защиты, степень которых зависит от стадии клинического проявления, а также имеет видовые особенности.

Новые производные 1,2,4-триазола (румосол и трифузол), как показали наши доклинические исследования, обладают выраженными иммуно- стимулирующими, гепатопротекторными, противовоспалительными и антиоксидантными свойствами, менее выраженными – противомикробными. Использование в послеоперационный период 1 % водного раствора трифузола посредством внутримышечных инъекций позволяет сократить число гнойно- воспалительных осложнений до 0–25,0 % (контроль 14,3–40,0 %) при различных хирургических вмешательствах у крупного рогатого скота и свиней.

Результаты проведенных собственных исследований свидетельствуют, что развитие экспериментального септического воспаления у крупного рогатого скота и овец коррелирует с увеличением фона продуктов перекисного окисления липидов и дисбалансом факторов антиоксидантной защиты как в самом локусе воспаления, так и в крови. При этом у крупного рогатого скота изменения в крови по сравнению с локальными, были незначительными, что объясняется адекватной реакцией их организма на локальную инфекцию. У овец локальная и системная лабильность показателей липопероксидации и антиоксидантной защиты более выражена, что, очевидно, углубляет клиническое проявление воспалительной реакции.

Для их коррекции – совместно с сотрудниками Запорожского государственного медицинского университета – разработаны и рекомендованы производству многофакторные препараты с активным антиоксидантным компонентом (мазь „Левоксид”, 1 % крем-эмулься трифузола, 2 % альтановая мазь, 1 % водные растворы трифузола и румосола) для местного и парентерального применения, использование которых в условиях эксперимента позволяло ускорить сроки излечения по сравнению с традиционными медикаментозными средствами, на 8,5–27,6 %.

Целесообразность комплексного использования лекарственных средств с антиоксидантными свойствами в лечении гнойно-воспалительных процессов у животных подтверждена объективными критериями оценки клинического состояния, планиметрическими, цитологическими, гистологическими, микро- биологическими исследованиями, а также морфологическими и биохимическими исследованиями крови.

Внедрение собственных экспериментальных разработок при лечении спонтанно возникающих локализованных форм гнойных воспалительных

процессов (инфицированные раны, абсцессы) у крупного рогатого скота, собак и кошек в виде использования способов, позволяющих целенаправленно корригировать нарушения в системе ПОЛ-АОЗ, позволили добиться ускорения заживления, по отношению к традиционным медикаментозным средствам, на 10,1–19,2 % и сократить сроки лечения, в среднем, на 1,8–3,5 суток.

Таким образом, асептическое и гнойное воспаление развивается с нарушением прооксидантно-антиоксидантного равновесия, имеющего видо- специфические особенности. Использование в лечебных схемах антиоксидантных средств является патогенетически обоснованным воздействием, что подтверждено экспериментальными и клиническими исследованиями.

Ключевые слова: хирургические воспалительные процессы, оперативные вмешательства, перекисное окисление липидов, антиоксидантная защита, производные триазола, крупный рогатый скот, овцы, свиньи, собаки.

Kirichko B.P. Pathogenetical basis treatment of animals with inflammatory surgical pathology of preparations with active antioxidant property. – Manuscript.

Dissertation for the doctor of veterinary sciences degree in specialty 16.00.05 – Veterinary Surgery. – National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2010.

Dissertation is dedicated to the study of inflammatory reaction patogenetical peculiarity in case of surgical diseases (experimental aseptical and septical inflammation of soft tissues, conditional aseptical surgical wounds, local forms of inflammatory-purulent processes) of animals taking into consideration the changes in system of lipoperoxidation and antioxidant protection as well as substantiation of their treatment by means of using preparations with antioxidant property.

The increase of lipoperoxidation products contents and activity enzymes detoxication of active oxygen forms changes have been proved to occur in biological substrates in case of experimental aseptical and purulent inflammations have been established. The species specific features of such changes and their dependence on clinical manifestation of inflammatory reaction have been determined.

The treatment schemes which include new derivatives of 1,2,4-triazol (rumosol, trifusol) with „direct” antioxidant action and immunostimulative anti- inflammatory and hepatoprotective properties have been worked out and recommended for the correction of peroxidation and antioxidant protection processes in case of inflammatory surgical pathology. Their using contributes to reduction of post-operative complications in different surgical interventions of cattle and pigs and increase of treatment effectivness of purulent-inflammatory processes local manifestation in cattle, dogs, cats.

Key words: surgical inflammatory processes, surgical interventions, peroxide oxidation of lipids, antioxidant protection, derivatives of triazol, cattle, sheep, pigs, dogs.

Підписано до друку 13.01.2010 р. Замовлення No 9. Папір офсетний. Друк різографія. Формат 60х90/16. Ум. друк. арк. 1,9. Гарнітура Times New Roman Cyr. Тираж 100.

Редакційно-видавничий відділ Полтавської державної аграрної академії. Адреса: 36003, м. Полтава, вул. Г.Сковороди, 1/3.