МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ ТА БІОТЕХНОЛОГІЙ
ІМЕНІ С. З. ҐЖИЦЬКОГО
ГІРКОВИЙ АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ
УДК 636.09:616.99:636.4
ЕЙМЕРІОЗ КУРЕЙ
(поширення, патогенез та спеціальні заходи профілактики)
16.00.11 – паразитологія
Автореферат дисертації на здобуття наук
ового ступеня
кандидата ветеринарних наук Львів – 2016 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького Міністерства освіти і науки України Науковий керівник доктор ветеринарних наук, професор, Стибель Володимир Володимирович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, завідувач кафедри паразитології та іхтіопатології, ректор Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор, заслужений працівник ветеринарної медицини України, Березовський Андрій Володимирович, Сумський національний аграрний університет, професор кафедри ветсанекспертизи, мікробіології, зоогігієни та безпеки і якості продуктів тваринництва кандидат ветеринарних наук, доцент, Антіпов Анатолій Анатолійович, Білоцерківський національний аграрний університет, доцент кафедри паразитології та фармакології Захист відбудеться «22» квітня 2016 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.03 у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50, аудиторія № 1 З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська, 50 Автореферат розісланий «19» березня 2016 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. Б. Прийма
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Одним із основних завдань птахівничої галузі України є забезпечення населення екологічно безпечними та високоякісними продуктами харчування. Важливими перешкодами у розв’язанні цієї проблеми є хвороби, в тому числі й інвазійні, які зумовлюють зниження якості та кількості продукції і завдають значних економічних збитків птахівничим господарствам.
Еймеріози є найбільш поширеними протозоозами у країнах з інтенсивним веденням птахівництва і являються основною причиною смертності (25–40 %) та низької продуктивності серед курчат (PeekH. W., 2010). Це захворювання особливо небезпечне для курчат-бройлерів, які утримуються на глибокій незмінній підстилці. Глобальні економічні втрати птахівництва від еймеріозів щорічно складають понад 2 млрд. євро (Blake D. P., 2014).
Про значне поширення еймеріозів в Україні повідомляється у публікаціях вітчизняних науковців (Богач М. В. зі співавт., 2009; Стибель В. В., 2010;
Маршалкіна Т. В. зі співавт., 2010; Короленко Л. С. зі співавт., 2012;
Довгій Ю. Ю. зі співавт., 2014; Євстаф’єва В. О., Натягла І. В., 2014;
Семененко О. В., 2014).
Незважаючи на всестороннє вивчення еймеріозів, окремі аспекти патогенезу, зокрема потенційний мутагенний вплив продуктів життєдіяльності еймерій на організм курей, досі залишаються не з’ясованими.
В комплексі протипаразитарних заходів за еймеріозу курей важлива роль належить імунопрофілактиці (McDonald V., 2009; Chapman H. D., 2013).
Інактивовані вакцини, однак, не завжди забезпечують птахам повноцінний специфічний захист. Негативний вплив техногенних чинників сприяє розвитку стресів та імунодефіцитних станів, які знижують ефективність вакцинації. З метою підвищення імуногенності вакцин за специфічної імунопрофілактики інфекційних захворювань курей застосовують різні імуномодулятори. Це дозволяє здійснювати імунокорекцію поголів’я та збільшувати ефективність вакцин, сприяючи також росту курчат і підвищенню їх збереженості (Кузьмин Г. Н. и др., 2009; Прибыткова К. В., 2009; Задорожная М. В., 2011).
Важливою складовою у комплексі профілактичних заходів еймеріозів є дезінвазія приміщень та обладнання, що дозволяє значно знизити ступінь інвазованості курей. Еймеріям властива низка біологічних особливостей, найважливішими з яких є надзвичайна стійкість ооцист до фізичних та хімічних чинників довкілля. На сьогоднішній день асортимент дезінфектантів, що застосовуються з метою елімінації екзогенних стадій еймерій курей, є обмежений, тому проблема пошуку ефективних дезінвазійних засобів надзвичайно актуальна (Сафиуллин Р. Т., 2013; Kaleta E. F., 2013).
Все вищезазначене зумовило мету і завдання наших досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Представлена наукова робота є складовою частиною низки експериментальних досліджень кафедри паразитології та іхтіопатології факультету ветеринарної медицини Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького «Еколого-фауністичний моніторинг, прогнозування та заходи боротьби з основними інвазійними хворобами тварин, птиці і риб у Західному регіоні України» (номер державної реєстрації 0111U009814, 2011–2015 рр).
Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягала у вивченні епізоотичної ситуації, патогенезу, специфічної імунопрофілактики та заходів з профілактики еймеріозів в курей.
Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні задачі:
– встановити епізоотичну ситуацію, вікову, сезонну динаміку поширення збудників еймеріозів та встановити їх видовий склад у птахогосподарствах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей;
– дослідити клінічний перебіг, прирости маси тіла, динаміку виділення ооцист, морфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові курчат після вакцинації, за експериментальної інвазії збудниками Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix, Е. acervulina та за дії імуномодулятора;
– дослідити патоморфологічні зміни у кишечнику курчат за експериментального перебігу еймеріозу;
– вивчити показники мікроядерного тесту еритроцитів периферичної крові курчат за розвитку експериментального еймеріозу;
– визначити потенційну мутагенність гомогенату інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina у тесті Еймса;
– дослідити вплив дезінфектанту «Біоклін» на процес споруляції збудників Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina;
Об’єкт дослідження – еймеріози курей.
Предмет дослідження – поширення еймеріозу в курей, послід, ооцисти, кров, імуномодулятор «Трифузол», дезінфектант «Біоклін».
Методи дослідження: паразитологічні (копроскопічні, культивування ооцист, ідентифікація збудників, визначення екстенс- та інтенсефективності препарату); епізоотологічні (визначення екстенсивності та інтенсивності інвазії, аналіз вікової та сезонної динаміки); клінічні (збір анамнезу, клінічний огляд);
гематологічні (морфологічні, біохімічні); імунологічні; патоморфологічні (гістологічні та гістохімічні); цитогенетичні (визначення мутагенності);
статистичні (обробка даних результатів досліджень).
Наукова новизна одержаних результатів. Отримано відомості щодо поширення видового складу, сезонної та вікової динаміки еймеріозу курей у птахогосподарствах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей.
Вперше проведено лабораторні дослідження з метою вивчення особливостей фізіологічних змін стану організму курчат за умов експериментального еймеріозу, а також вакцинації у поєднанні із застосуванням імуномодулятора.
Доведено доцільність застосування в системі ротації імуномодуляторів препарату «Трифузол».
Визначено показники мікроядерного тесту еритроцитів периферичної крові курчат за розвитку експериментального еймеріозу та доведено потенційну мутагенність гомогенату вакцини «Паракокс-8» та інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina у тесті Еймса.
Вперше доведено дезінвазійний ефект дезінфектанту «Біоклін» на неспорульовані ооцисти Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina (концентрація 0,5 %, експозиція 45 хв).
Практичне значення одержаних результатів. Проведений моніторинг епізоотичної ситуації щодо еймеріозу курей у господарствах західного регіону України дав змогу встановити поширення збудників у курей різних вікових груп у різні пори року.
Результати біохімічних, морфологічних, імунологічних, мутагенних та цитогенетичних досліджень можуть бути використані у розробці та проведенні профілактичних заходів щодо еймеріозу курей у птахогосподарствах України.
За результатами досліджень запропоновано і впроваджено у практику «Методичні рекомендації з діагностики, лікування та профілактики еймеріозу курей», схвалені Науково-методичною радою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (протокол № 1 від 19 грудня 2013 р.).
Результати досліджень використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Паразитологія та інвазійні хвороби тварин» та «Глобальна паразитологія» для підготовки фахівців ОКР «Бакалавр» і «Магістр» факультетів ветеринарної медицини вищих навчальних закладів України на кафедрах: Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького; паразитології та тропічної ветеринарії Національного університету біоресурсів і природокористування України; епізоотології та паразитології Одеського державного аграрного університету; паразитології та фармакології Білоцерківського національного аграрного університету; паразитології та інвазійних хвороб Харківської державної зооветеринарної академії; паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії.
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно провів пошук та аналіз даних літературних джерел, підбір та формування груп курчат для лабораторних досліджень, самостійно виконав основний обсяг експериментальних досліджень, провів статистичну обробку даних.
Планування експериментів, аналіз та узагальнення отриманих результатів, формулювання висновків та пропозицій виробництву виконано спільно із науковим керівником.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на конференціях науково-педагогічного складу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького (Львів, 2010–2015 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва» (Львів, 27–28 жовтня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної біології, тваринництва та ветеринарної медицини» (Львів, 4–5 жовтня 2012 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Актуальні проблеми сучасної ветеринарної медицини» (Одеса, 26–27 вересня 2013 р.).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 9 наукових праць, зокрема 7 у фахових наукових виданнях України (із них 3 одноосібні), у тому числі одна стаття, що входить у наукометричні бази даних, одна – в зарубіжному виданні, одні методичні рекомендації.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота обсягом 145 сторінки комп’ютерного тексту і складається зі: вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу й обговорення результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних джерел, що налічує 113 найменувань українською і російською мовами та 167 – латиницею, 10 додатків. Робота ілюстрована 23 таблицями та 23 рисунками.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вибір напрямків досліджень, матеріали і методи досліджень.
Дослідження проводили упродовж 2011–2015 років на базі лабораторії кафедри паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького та у Державному науково-дослідному контрольному інституті ветеринарних препаратів та кормових добавок (м. Львів). Вивчення епізоотичної ситуації щодо еймеріозів курчат здійснювали в птахогосподарствах Західного регіону України (Львівська, Тернопільська та Івано–Франківська області).
Дослідження проводили у чотири етапи (рис. 1).
На першому етапі було проведено моніторинг епізоотичної ситуації щодо еймеріозів курей у господарствах Львівської, Тернопільської та ІваноФранківської областей з різною технологією утримання (кліткове та долівкове), вирощування та напряму продуктивності: племінні птахогосподарства, птахофабрики яєчного напрямку, птахофабрики м’ясо-яєчного напрямку та бройлерні підприємства.
Копроскопічні дослідження проводили за методами флотації. Для визначення інтенсивності інвазії використовували метод Мак-Мастера (Karamon J., 2008). Всього досліджено 8339 проб посліду курчат. Ідентифікацію кокцидій здійснювали за визначниками (Хейсин Е. М., 1976;
Арнастаускене Т. В., 1985; Вершинин И. И., 1996; Крылов М. В., 1996;
Schnieder T., 2005). Накопичення, споруляцію та визначення інвазійної дози ооцист проводили за методиками (Long P. L. еt al. 1970; Duszynski D. W., Wilber P. G., 1997).
Другим етапом роботи було дослідження динаміки фізіологічних змін в організмі курчат за умов їх експериментальної інвазії ооцистами Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix, Е. acervulina та вакцинації у поєднанні із застосуванням імуномодулятора.
Для відтворення експериментального еймеріозу було сформовано п’ять дослідних та одну контрольну групу з курчат-бройлерів родинного стада кросу ROSS 308 (n=25) (табл. 1). Курчатам третьої та четвертої дослідних груп у віці 5 діб застосовували імуномодулятор «Трифузол» («Агро-Харків», Україна) Еймеріоз курей (поширення, патогенез та спеціальні заходи профілактики)
Для гістологічного дослідження зразки тонких і товстих кишок курчат фіксували в 10 % розчині нейтрального формаліну. Гістозрізи виготовляли за загальноприйнятою методикою і фарбували гематоксиліном та еозином. Для гістохімічного виявлення ДНК та РНК взірці кишок фіксували в розчині Карнуа та фарбували за методом Браше, для виявлення глікогену застосовували PAS–реакцію. Вивчали гістопрепарати за допомогою світлового мікроскопа OLYMPUS CX 41 та фотокамери OLYMPUS С–5050 Є. Пірс (1962), Г. А. Меркулов (1969), М. К. Потоцький (2001), Л. П. Горальський (2005).
Визначення мутагенної дії інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina проводили за мікроядерним тестом W. Schmid (1976).
Третім етапом роботи було визначення мутагенної активності гомогенату інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina, який проводили за тестом Еймса (S. Tejs, 2008).
Всі маніпуляції з курчатами, які були задіяні в експерименті, проводили згідно з положеннями «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей»
(Страсбург, 1986) та «Загальних етичних принципів експериментів на тваринах», ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2001).
Четвертим етапом досліджень було вивчення впливу дезінфектанту «Біоклін» у різних концентраціях (0,1, 0,3, 0,5, 1,0 %) та різної експозиції (30, 45 та 60 хв) на процес споруляції ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina здійснювали за методикою R. H. Fetterer (2010).
Одержані числові результати оброблені статистично з використанням Т-критеріїв Фішера та Ст’юдента і стандартного пакета «Статистика» у програмі Microsoft Office Excel 2007. Різницю між двома величинами вважали вірогідною за * – p0,05; ** – p0,01; *** – p0,001.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Поширення еймеріозів курей у птахогосподарствах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей. За результатами копроскопічних досліджень (рис. 2) встановлено ураженість курчат сімома видами еймерій. Домінуючими видами були Eimeria acervulina (51,7 %), Е. tenella (26,2 %), Е. necatrix (11,5 %) та Е. maxima (7,6 %). Ураженість птиці збудниками інших видів (E. brunetti, Е. рrаесох та Е. hаgаnі) сукупно склали менше 3 %.
Рис. 2. Інвазованість курчат різними видами еймерій Встановлено, що ураженість курчат збудниками еймеріозу була переважно, у вигляді асоціацій (рис. 3), які склали 59,45 %, а частка моноінвазії становила 40,55 %.
Рис. 3. Ураження курчат еймеріями змішаною формою та моноінвазіями Пік екстенсивності інвазії (ЕІ) еймеріями виявили у курчат до місячного віку – 31,3 %. У курчат 1–2- місячного віку та старших від 2 місяців, встановили значно нижчу ураженість –13,3 % та 3,8 % відповідно. Середня ЕІ курчат збудниками еймеріозу всіх вікових груп становила 20,1 %.
Інвазію ооцистами еймерій у курчат (рис. 4) виявляли протягом усього року. Найнижчу ЕІ реєстрували взимку – 1,7–24,76 %. У весняний період констатували поступове зростання показника ЕІ до 2,4–31,9 %. Найвища ЕІ еймеріями припадала на літньо-осінній період: 4,2–39,3 % та 5,5–42,7 % відповідно.
ЕІ, % Рис. 4. Сезонна динаміка ураженості курчат різних вікових груп збудниками еймеріозу у птахогосподарствах Львівської, Тернопільської та Івано–Франківської областей Аналіз отриманих результатів досліджень вказує на те, що значне поширення збудників еймеріозу в птахогосподарствах не залежить від технології утримання, вирощування, напрямку продуктивності та застосування кокцидіостатиків.
Особливості фізіологічних змін стану організму курчат за умов експериментального еймеріозу, а також вакцинації у поєднанні із застосуванням імуномодулятора. Курчата дослідних груп були клінічно здоровими на усіх добах досліду. В курчат із експериментально інвазованої групи спостерігали пригнічення, низьку активність, зниження апетиту, виражену спрагу (27 доба), пронос, послід із незначними домішками крові, підвищення температури на 1–2 °С, сонливість, хитку ходу (35 доба). На 41 добу відбувалося значне погіршення стану курчат та розлади центральної нервової системи і загибель чотирьох курчат (17 %).
Зважування курчат усіх груп показало, що порівняно із курчатами контрольної групи, найвищі прирости маси тіла (рис. 5), були у курчат III дослідної групи на усіх добах досліду: 27 доба на 17,2 %, 34 на 14,3 % та 41 на 19 %.
Масову екскрецію ооцист еймерій з послідом експериментально інвазованої групи курчат встановлено на 41 добу життя (рис. 6). Середній показник інтенсивності їх виділення становив 90346 ооцист в 1 грамі посліду (ОГП). У курчат дослідних груп кількість ОГП була нижчою у 14,7, 12,3, 14,8 та 12,5 раза відповідно.
Рис. 5. Прирости маси тіла курчат Рис. 6. Підрахунок ОГП на на різні доби досліду різних добах досліду При вивченні патогенної дії Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina встановлено найсуттєвіші зміни морфологічних, біохімічних та імунологічних показників у крові курчат усіх дослідних груп на 21–35 добу досліду. Встановлено вірогідне зниження кількості еритроцитів у курчат II дослідної групи на 21 та 35 добу на 23,8 % та 32,3 % відповідно та в курчат V дослідної групи на 35 добу на 38,7 % у порівнянні із контрольною групою.
Вміст гемоглобіну у крові курчат I та V дослідних груп на 35 добу був меншим відповідно на 29,6 % (p0,01) та 34,7 % (p0,001) порівняно із контрольною групою. Слід зазначити, що причиною виникнення еритроцитопенії та олігохромемії були кровотечі у кишечнику, що виникли внаслідок патологічних змін, викликаних ендогенними стадіями розвитку еймерій.
Встановлено вірогідне зниження в 1,7 раза величини гематокриту на 35 добу досліду в курчат V дослідної групи порівняно із контрольною групою.
На 21 добу досліду у курчат I та II дослідних груп встановлено зменшення MCV (середній об’єм еритроцита) в 1,3 раза (p0,001) та в курчат V дослідної групи на 35 добу в 1,1 раза (p0,001) порівняно з контрольною групою. Одночасно збільшувалася МСН (середня маса гемоглобіну в еритроциті) на 35 добу досліду в курчат I, II та V дослідних груп на 27,8 % (p0,01), 29,7 % (p0,01) та 48,7 % (p0,001) відповідно щодо контрольної групи. МСНС (середня концентрація гемоглобіну в еритроциті) у курчат I та V дослідних груп була вірогідно нижча на 35 добу досліду на 20,5 % та 37,2 % відповідно порівняно із контрольною групою. Зміни показників MCV, МСН та МСНС вказують на розвиток гемолітичної анемії, що виникла внаслідок руйнування епітелію кишечнику ендогенними стадіями розвитку еймерій.
Кількість лейкоцитів у крові курчат II та IV дослідних груп на 35 та 70 доби була на 16,4 % (р0,05) і 20,3 % (р0,05), 15,7 % (р0,05) і 19,7 % (р0,05) відповідно вищою порівняно із контрольною групою. У крові курчат V дослідної групи на 35 добу було виявлено зменшення кількості лейкоцитів на 23,2 % (p0,01). На нашу думку, виражений лейкоцитоз є характерним показником пригнічення імунітету і вказує на хронічний перебіг хвороби.
Аналіз лейкограми показав зміни відсоткового співвідношення між окремими видами лейкоцитів. У крові курчат I дослідної групи на 21 добу частка базофілів зросла в 2,1 (р0,01) раза порівняно із контрольною групою.
На 35 добу в крові курчат II, IV та V дослідних груп частка базофілів зросла в 2,8 (р0,05), 3,2 (р0,05) та 5,4 (р0,001) раза відповідно порівняно з контролем.
Вірогідне збільшення відсотка еозинофілів встановлено у курчат I дослідної групи на 21 добу на 39,4 % та у курчат V дослідної групи на 35 добу на 50 % порівняно із курчатами контрольної групи. Причиною цього є те, що еозинофіли мають протизапальну дію, тому їх відсоток збільшується за паразитарних інвазій.
Дослідження сегментоядерних гранулоцитів показали їх вірогідне зростання у курчат I, II, IV та V дослідних груп на 35 добу досліду. Показники крові у курчат цих груп зростали відповідно на 13,8 %, 12 %, 8,6 % та 20,6 % порівняно із контрольною групою.
Частка лімфоцитів у крові курчат I дослідної групи на 21, 35 та 70 доби досліду була нижчою відповідно на 9 % (р0,001), 13,6 % (р0,001) та 8,5 % (р0,05) порівняно із курчатами контрольної групи. Зниження частки лімфоцитів у крові курчат II дослідної групи встановлено на 21 добу досліду на 6 % (р0,05). У курчат IV та V дослідних груп на 35 добу частка лімфоцитів була нижча на 8,6 % (р0,01) та 25,7 % (р0,001) що до контрольної групи.
Розвиток лімфоцитопенії, як відомо, прямо залежить від дії продуктів життєдіяльності ендогенних стадій розвитку еймерій у кишечнику.
Відсоток моноцитів у курчат I дослідної групи на 21 та 70 добу зріс відповідно на 51,4 % (р0,001) та 48,9 % (р0,01) порівняно із контрольною групою. У курчат II дослідної групи зростання було встановлено на 21 добу на 60 % (р0,001). Показник відсотка моноцитів у курчат V дослідної групи зріс на 35 добу досліду на 81 % (р0,001) порівняно із контрольною групою.
Збільшення відсотка моноцитів, на нашу думку, відбувається внаслідок рефлекторної дії ендогенних стадій розвитку еймерій на моноцитарномакрофагальну систему.
Вміст загального білка у сироватці крові курчат I дослідної групи на 21 та 70 добу досліду вірогідно зменшився на 22 % та 14,2 % відповідно порівняно з контрольною групою. У курчат V дослідної групи на 35 добу на 19,6 %. Слід зазначити, що зниження вмісту загального білка у сироватці крові експериментально інвазованих курчат свідчить про негативний вплив ендогенних стадій розвитку еймерій на печінкову функцію, а саме на порушення синтезу білка в печінці.
У сироватці крові курчат I, II та V дослідних груп на 70 добу встановлено вірогідне зниження вмісту альбумінів відповідно на 16,3 %, 19,6 % та 21,8 % відносно контрольної групи. Такі зміни вказують на розвиток структурнофункціональних змін не тільки у клітинах кишок, але й у печінці та нирках, оскільки альбуміни використовуються як пластичний матеріал при порушенні синтетичних процесів.
Зростання –глобулінів у сироватці крові встановлено у курчат I та V дослідних груп. Зокрема, у I дослідній групі на 35 добу досліду – на 35 % (р0,01), а в V – на 35 та 70 добу досліду на 31,6 % (р0,05) та 59,1 % (р0,01) відповідно порівняно із контролем. Одночасно кількість –глобулінів у сироватці крові знизилась у курчат I дослідної групи на 70 добу досліду на 36 % (р0,05). Вірогідне підвищення –глобулінів у сироватці крові встановлено у курчат II та V дослідних груп на 21 добу досліду на 13,5 % та 20,7 % відповідно порівняно із курчатами контрольної групи. У курчат IV дослідної групи кількість –глобулінів підвищилась на 22,4 % (р0,001) на 70 добу досліду.
Вважаємо, що основною причиною збільшення вмісту глобулінових фракцій у сироватці крові курчат, за експериментального еймеріозу, відбулося внаслідок впливу на систему гуморального імунітету продуктів метаболізму й антигенів паразита, що вказує на формування імунної відповіді організму курчат на перебіг інвазії.
Зміни фагоцитарної активності (ФА) встановлено у курчат I, II, IV та V дослідних груп на різних добах досліду. У сироватці крові курчат I дослідної групи на 21 добу відсоток ФА знизився на 15,1 % (р0,01), на 35 добу на 32,9 % (р0,001) та на 70 добу на 38,2 % (р0,001) порівняно із контрольною групою.
У курчат II, IV та V дослідних груп вірогідні зниження відсотка ФА встановлено на 35 та 70 добу досліду на 22,5 % та 36,5 % відповідно, 20,2 % (р0,001) та 33 % (р0,001) відповідно, 48,9 % (р0,001) та 42,2 % (р0,001) відповідно порівняно із контрольною групою. Дослідження фагоцитарного індекса (ФІ) показало вірогідне зростання лише на 35 добу досліду в курчат I, III та V дослідних груп на 27,3 % (р0,05), 29,3 % (р0,05) та 75,8 % (р0,001) відповідно щодо курчат контрольної групи. Зниження ФА, на нашу думку, є наслідком очищення організму від патогенної дії паразитів за рахунок поглинання фагоцитами продуктів життєдіяльності ендогенних стадій розвитку еймерій. Натомість зростання ФІ вказує на розвиток імунітету в організмі курчат.
Патоморфологічні зміни у травному тракті курей за розвитку експериментального еймеріозу. Після проведення паразитологічних розтинів курчат V дослідної групи на 27, 34 та 41 доби за експериментального еймеріозу встановлено, що слизові оболонки порожнини рота анемічні, слизова оболонка стравоходу синюшна, із невеликим вмістом слизу. У дванадцятипалій кишці на 27 добу під поверхнею серозної оболонки проглядались червонуваті та білі бляшки, які розміщувались по усій площі кишок (рис. 7). На 34 та 41 добу досліду у дванадцятипалій кишці встановлено ознаки гострого катарального та катарально-геморагічного запалення. У мазках-відбитках зі слизової оболонки кишок виявили ендогенні стадії розвитку еймерій та значну кількість неспорульованих ооцист (рис. 8).
Рис. 7. Плямисті крововиливи під Рис. 8. Мазок-відбиток зі серозною оболонкою тонких кишок слизової оболонки тонких кишок.
курчати на 27 добу за еймеріозів Ендогенні стадії розвитку еймерій.
Ооцисти еймерій. Кляч–препарат
На 41 добу досліду найбільш характерні зміни виявлені у сліпих кишках:
поверхня була темно-червоного кольору, у просвіті містився геморагічний ексудат, слизова оболонка десквамована, мигдалини слабко виражені із видимими крапковими крововиливами.
За мікроскопічного дослідження дванадцятипалої кишки на 41 добу відзначали яскраво виражені альтеративні процеси у слизовій оболонці та, дещо менше, у м’язовій та серозній оболонках. Апікальна частина переважної більшості ворсинок тонких кишок була позбавлена покривного епітелію, десквамовані епітеліальні клітини на різних стадіях деструкції розташовувались у просвіті кишки, були оточені слизом, лейкоцитами, а також поодинокими спорозоїдами (рис. 9). В основі ворсинок та навколо крипт виявляли ендогенні стадії розвитку еймерій, ооцисти та інфільтрацію лімфоїдними клітинами (рис. 10).
Рис. 9. Дванадцятипала кишка Рис. 10. Спорозоїди у власне курчати за еймеріозу. Скупчення пластинці дванадцятипалої кишки ендогенних стадій розвитку еймерій у курчати за еймеріозу. Ок 10, об. 5 просвіті кишки. PAS–реакція. Ок. 10, об. 90 У курчат I дослідної групи при гістологічному дослідженні тонких кишок в епітеліоцитах виявляли поодинокі неспорульовані форми еймерій, це вказує на позитивний вплив вакцинації. Після фарбування за методом Браше у вакцинованих курчат чітко видно піронінофільні плазматичні клітини, компактно розміщені у власне пластинці ворсинок, що вказує на напружений стан імунної системи травного тракту.
У курчат II групи, у тонких кишках, на 34 добу досліду частина епітеліоцитів злущувалась у просвіті, тоді як розташовані поруч ділянки слизової оболонки піддавались інтенсивнішому руйнуванню. Саме в таких ділянках, на 41 добу досліду, складки слизової оболонки вже майже не проглядались, епітеліальний шар практично повністю був зруйнований. У курчат IV дослідної групи, яким до вакцинації застосовували імуномодулятор, за експериментального еймеріозу, виявляли, окрім клітинних лімфоїдних елементів, чітко сформовані, округлої чи овальної форми лімфоїдні вузлики, розташовані ближче до основи ворсинок (рис. 10). При цьому встановлено також незначне пошкодження апікальної частини ворсинок сліпих кишок, проте регенерація епітелію відбувалась достатньо швидко. У курчат III дослідної групи виявляли виражене скупчення імунокомпетентних клітин у ділянках власне слизової оболонки ворсинок та навколо крипт, що вказує на самопідтримну дію захисної системи організму курчат та активацію процесу проліферації тканин (рис. 11).
Узагальнюючи проведені дослідження, можна стверджувати, що застосування імуномодулятора на тлі вакцинації дало змогу зменшити прояви поствакцинального стресу, активувати імуноморфологічну активність за рахунок збільшення кількості лімфоцитів, лімфоїдних вузликів, активації плазмоцитарної реакції та підвищення рівня загальної резистентності організму.
Рис. 10. Дванадцятипала кишка Рис. 11. Сліпа кишка курчати ІІІ курчати ІV групи за еймеріозу. групи. Добре сформовані лімфоїдні Сформований лімфоїдний вузлик вузлики. Гематоксилін та еозин, Ок.
Браше. Ок. 10, об. 20 10, об. 20 Дослідження генотоксичного та мутагенного потенціалу ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina. Проведене дослідження з вивчення можливого генотоксичного та мутагенного ефекту Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina за розвитку патологічного процесу в організмі курчат. За допомогою мікроядерного тесту (табл. 2) у курчат дослідних груп встановлено зростання кількості еритроцитів із мікроядрами у
При визначенні мутагенної активності гомогенату інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina у тесті Еймса дослідження проводили у трьох концентраціях – нативній, кратно зменшеній у 10 і 100 разів.
Встановлено, що нативна концентрація індукувала реверсію на обох штамах Salmonella thyphimurium: ТА–98 і ТА–100 вищу, ніж у контролі. За розведення гомогенату інвазійних ооцист у 10 і 100 разів індукцію генних мутацій не виявлено.
Отримані дані свідчать про те, що гомогенат інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina містить біологічно активні речовини, яким властива слаба мутагенна активність (за шкалою мутагенності до 2 балів) і які потенційно здатні індукувати зворотні генні мутації до гістидин-незалежності в штамах S. typhimurium ТА–98 і ТА–100 за типом зміщення рамки зчитування і типом заміни пар основ.
Вплив дезінфектанту «Біоклін» на спорогонію ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina. Нами було проведене вивчення дезінвазійних властивостей дезінфектанту «Біоклін» у різних розведеннях та експозиціях на процес споруляції ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina. За результатами досліджень встановлено, що застосування препарату «Біоклін» у концентрації 0,1 % за експозиції 30–60 хв призводило до припинення споруляції менше як 38,5 % ооцист E. maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina.
Достатньо високу ооцистоцидну дію (71,4–81,5 %) виявлено у 0,3 % розчину дезінфектанту за різних експозицій. Концентрації препарату 0,5 % та 1,0 % за експозиції 30, 45, 60 хв спричиняли загибель понад 88,5 % ооцист еймерій.
Наближені до максимальних значень показники ооцистоцидної ефективності дезінфекційного засобу досягнуто за 0,5 % концентрації розчину та 45–60 хв експозиції – 96,2–97,5 %. Концентрація дезінфектанту 1,0 % за експозиції 45–60 хв не призводила до суттєвого зменшення кількості спорульованих ооцист.
ВИСНОВКИ
За результатами клініко-експериментальних досліджень вивчено поширення еймеріозу курей у птахогосподарствах Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей залежно від віку птиці та сезонних факторів.
Досліджено особливості клінічного перебігу експериментальної інвазії еймеріями, її вплив на гематологічні, біохімічні показники та природну резистентність у курчат після вакцинації та застосування імуномодулятора.
Розроблено ефективні науково обґрунтовані заходи профілактики еймеріозів курчат.
1. У птахогосподарствах Львівської, Тернопільської та ІваноФранківської областей встановлено інвазованість курчат різних вікових та виробничих груп еймеріями семи видів. Домінуючими видами були Eimeria acervulina (51,7 %), Е. tenella (26,2 %), Е. necatrix (11,5 %) та Е. maxima (7,6 %). Ураженість птиці іншими видами еймерій (E. brunetti, Е. рrаесох, Е. hаgаnі) не перевищувала 3 %. У структурі інвазій переважали асоціації еймерій – 59,45 %, моноінвазії виявлено у 40,55 % обстежених курчат.
Середня екстенсивність інвазії курчат збудниками еймеріозу становила 20,1 %.
2. Максимальні показники екстенсивності інвазії еймеріями встановлено у курчат до місячного віку – 31,3 %, мінімально були інвазовані курчата у віці більше 2 місяців (3,8 %). Найвищу екстенсивність інвазії курчат еймеріями спостерігали в літній період (39,3 %), найнижчу – взимку (1,7 %).
3. Експериментальна інвазія еймеріями клінічно супроводжується вираженою спрагою, підвищенням температури тіла (на 1–2 °С), розладами центральної нервової системи, загибеллю (20 % курчат), а також еритроцитопенією на 38,7 % (p0,01), гемоглобінемією (p0,001), лімфоцитопенією на 25,7 % (р0,001), лейкоцитопенією на 23,2 % (p0,01), моноцитофілією на 81 % (р0,001). Найбільш суттєві зміни показників гомеостазу зареєстровано впродовж 21–35 діб інвазії – у період масового розмноження еймерій в організмі.
4. В заражених після імунізації курчат встановлено базофілію в 2,8 раза (р0,05). Застосування імуномодулюючого засобу «Трифузол» шляхом вільного випоювання 0,1 % водного розчину зараженим після вакцинації курчатам сприяло стабілізації морфологічних та біохімічних показників крові, зростанню –глобулінів на 22,4 %, (р0,001) і приростів маси тіла на 18,1 %.
5. Патологоанатомічні зміни у кишечнику експериментально інвазованих еймеріями курчат супроводжувались ураженням слизової оболонки, геморагічним тифлітом, гострим катаральним або катарально-геморагічним ентеритом та прогресуючим некрозом слизової оболонки як тонких, так і товстих кишок.
6. Експериментальний еймеріоз спричинює вірогідне зростання кількості поліхроматофільних еритроцитів у крові на 35 добу досліду в 5,6 раза.
7. Доведено, що гомогенат інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina містить біологічно активні речовини, яким властива низька мутагенна активність.
8. Дезінфектант «Біоклін» у концентрації 0,5 % та експозиції 45 хв припиняє процес споруляції 96,2–96,4 % ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina.
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. «Методичні рекомендації з діагностики, лікування та профілактики еймеріозу курей». – Львів, 2014. – 32 с. (Затверджено науково-методичною радою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (протокол № 1 від 19 грудня 2013 р.), рекомендовані фахівцям ветеринарної медицини.
2. Для профілактики еймеріозу пропонується застосовувати курчатам за добу до імунізації імуномодулятор «Трифузол» шляхом вільного випоювання 0,1 % водного розчину.
3. Для дезінвазії довкілля з метою профілактики еймеріозу курчат запропоновано застосовувати препарат «Біоклін» у концентрації 0,5 % та експозиції 45 хв.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Наукові праці, опубліковані у фахових виданнях:
1. Гірковий А. Ю. Специфічна імунопрофілактика еймеріозу курей / А. Ю. Гірковий // Науковий вісник Львівського національного університету національної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького. – Львів, 2011. – Т. 13. – № 4 (50). – Ч. 1. – С. 46–51.
2. Гірковий А. Ю. Інвазованість курей збудниками еймеріозу в господарствах Львівської області / А. Ю. Гірковий // Науково–технічний бюлетень Інституту біології тварин і ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. – Львів, 2012. – Вип. 13. – № 1–2. – С. 198–200.
3. Стибель В. В. Аналіз епізоотологічної ситуації щодо еймеріозу курей у господарствах Тернопільської області / В. В. Стибель, А. Ю. Гірковий // Вісник Житомирського національного агроекологічного університету. – Житомир, 2012. – № 1 (32). – Т. 3. – Ч. 1. – С. 37–40. (Дисертант виконав експериментальні дослідження, узагальнив результати та підготував роботу до друку).
4. Гірковий А. Ю. Епізоотологічна ситуація щодо еймеріозу курей у господарствах Івано–Франківської області / А. Ю. Гірковий // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – Київ, 2012. – Вип. 172. – Ч. 2. – С. 43–47.
5. Стибель В. В. Вплив імунізації на морфологічні показники крові курчат, інвазованих збудниками еймеріозу / В. В. Стибель, А. Ю. Гірковий // Аграрний вісник Причорномор’я. – Одеса, 2013. – Вип. 68. Серія «Ветеринарні науки». – С. 46–50. (Дисертант брав участь у плануванні дослідів, відборі матеріалу, узагальнив результати експериментальних досліджень та підготував статтю до друку).
6. Стибель В. В. Вплив імунізації на лейкоцитарний профіль та біохімічні показники крові курчат, інвазованих збудниками еймеріозу / В. В. Стибель, А. Ю. Гірковий // Науково–технічний бюлетень Інституту біології тварин і ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. – Львів, 2014. – Вип. 15. – № 4. – С. 184–187. (Дисертант брав участь у плануванні дослідів, відборі матеріалу, узагальнив результати експериментальних досліджень та підготував статтю до друку).
Наукові праці, опубліковані у фахових виданнях України, які включені до міжнародних наукометричних баз
7. Стибель В. В. Оцінка мутагенної активності ооцист еймерій курей в тесті Еймса / В. В. Стибель, А. Ю. Гірковий, М. М. Данко // Біологія тварин (науковий журнал). – Львів, 2015. – Том 17. – № 4. – С. 115–120. (Дисертант провів відбір матеріалу для цитогенетичних досліджень, виконав експериментальні дослідження, статистичну обробку результатів та їх аналіз і оформлення статті).
Методичні рекомендації
8. Методичні рекомендації з діагностики, лікування та профілактики еймеріозу курей / А. Ю. Гірковий, М. В. Голубцова, В. В. Стибель, М. М. Данко // Затверджено науково-методичною радою Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України (протокол № 1 від 19 грудня 2013 р.). – 2014. – 32 с. (Здобувач виконав обробку наукового матеріалу, результатів дослідження та оформив методичні рекомендації).
Матеріали наукових конференцій
9. Гирковый А. Ю. Инвазированность кур возбудителями эймериоза в хозяйствах Львовской области / А. Ю. Гирковый // Матер. докл. науч. конф.
«Теория и практика борьбы с паразитарними болезнями». – Москва, 2012. – Вып. 13. – С. 135–137.
АНОТАЦІЯ Гірковий А. Ю. Еймеріоз курей (поширення, патогенез та спеціальні заходи профілактики). – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 – паразитологія. – Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Ґжицького, Львів, 2016.
У дисертаційній роботі представлені матеріали з вивчення епізоотичної ситуації щодо еймеріозів курчат у птахогосподарствах Західного регіону України, виявлено сезонну динаміку поширення та видовий склад паразита.
Встановлено залежність екстенсивності та інтенсивності інвазії від технології утримання та форм власності птахогосподарств.
Досліджено гематологічні, біохімічні та імунологічні показники крові курчат за експериментального еймеріозу та вакцинації у поєднанні із застосуванням імуномодулятора.
За експериментального еймеріозу, у курчат встановлено глибокі патоморфологічні зміни клітин і тканин у кишковому тракті, які супроводжувались ураженням слизової оболонки, геморагічним тифлітом, гострим катаральним або катарально-геморагічним ентеритом та прогресуючим некрозом слизової оболонки тонких і товстих кишок.
Обгрунтована доцільність застосування імуномодулятора вітчизняного виробника «Трифузол» («Агро–Харків», Україна).
Встановлено, що гомогенат інвазійних ооцист Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix та Е. acervulina містить біологічно активні речовини, які володіють мутагенною активністю слабкої сили.
Доведена висока дезінвазійна властивість препарату «Біоклін» на процес споруляції ооцист еймерій, що дає підстави рекомендувати його для дезінвазії птахівничих приміщень.
Ключові слова: курчата, еймеріоз, епізоотологія, Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix, Е. acervulina, кров, мутагенність, імуномодулятор, дезінфекційний засіб.
АННОТАЦИЯ
Гирковый А. Ю. Эймериоз кур (распространение, патогенез и специальные меры профилактики). –
На правах рукописи
.
Диссертация на соискание научной степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.11 – паразитология. – Львовский национальный университет ветеринарной медицины и биотехнологий имени С. З. Гжицкого, Львов, 2016.
По результатам проведенных копроскопических исследований в птицехозяйствах Западного региона Украины установлена инвазированность цыплят различных возрастных и производственных групп семью видами эймерий. Доминирующими видами являются: Eimeria acervulina (51,7 %), Е. tenella (26,2 %), Е. necatrix (11,5 %) и Е. maxima (7,6 %). Инвазированность птицы возбудителями других видов (E. brunetti, Е. рrаесох и Е. hаgаnі) в совокупности составила менее 3 %. Инвазированность цыплят возбудителями эймериоза установлена преимущественно в виде ассоциаций, составляющими 59,45 %, доля моноинвазии составила 40,55 % пораженной птицы. Пик ЭИ эймериями обнаружен у цыплят до месячного возраста – 31,3 %. У цыплят 1–2 месячного возраста и старше 2 месяцев, установили значительно низшую инвазированность: 13,3 % и 3,8 % соответственно. Средняя ЭИ цыплят возбудителями еймериоза всех возрастов составила 20,1 %. Инвазию ооцистами еймерий у цыплят наблюдали в течение всего года. Самую низкую ЭИ регистрировали зимой – 1,7–24,76 %. В весенний период наблюдали постепенный рост показателя ЭИ до 2,4–31,9 %. Самая высокая ЭИ эймериями установлена в летне-осенний период: 4,2–39,3 % и 5,5–42,7 % соответственно.
Изучены особенности течения экспериментальной инвазии, вызванной ооцистами Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix и Е. acervulina. У цыплят экспериментально инвазированной группы наблюдали угнетенность, низкую активность, снижение аппетита, выраженную жажду, понос, помет с незначительными примесями крови, повышение температуры на 1–2 °С, сонливость, шаткую ходьбу и расстройства центральной нервной системы.
Взвешивание цыплят всех групп показало, что самые высокие приросты массы тела были у цыплят третьей опытной группы: 27 сутки на 17,2 %, 34 сутки на 20,6 % и 41 сутки на 19 %. Экскреция ооцист эймерий с пометом у цыплят опытных групп была ниже, чем в экспериментально инвазированной группы в 14,7, 12,3, 14,8 и 12,5 раза соответственно. Наиболее значительные изменения показателей гомеостаза установлены в течение 21–35 суток инвазии – в период массового размножения эймерий в организме. Инвазия сопровождалась симптомокомплексом, характерным для заболеваний органов пищеварения, а также эритроцитопенией, гемоглобинемией, лейкоцитозом с лимфоцитозом, эозинофилией и моноцитопенией, увеличением количества эритроцитов с микроядрами.
После проведения патолого-анатомического вскрытия цыплят экспериментально инвазированной группы установлено, что слизистые оболочки полости рта- анемические, слизистая оболочка пищевода- синюшная, с небольшим содержанием слизи, в двенадцатиперстной кишке под поверхностью серозной оболочки просматривались красные и белые бляшки, также установлены признаки острого катарального и катарально– геморрагического воспаления. В мазках-отпечатках со слизистой оболочки кишечника обнаружили эндогенные стадии развития эймерий и значительное количество неспорулированных ооцист.
При развитии патологического процесса в организме цыплят установлено, что ооцисты эймерий оказывают мутагенное воздействие на клетки периферической крови, проявляющееся увеличением количества эритроцитов с микроядрами на протяжении всего периода инвазии.
Максимальное количество эритроцитов с микроядрами было установлено на 35 сутки у циплят V опытной группы – 9,57±1,62 (р0,001), что в 5,6 раза превышало показатели контрольной группы.
Проведенными исследованиями (тест Эймса) установлено, что нативная концентрация индуцировала реверсию на обоих штаммах Salmonella thyphimurium: ТА–98 и ТА–100 выше, чем в контроле. При разведении гомогената инвазионных ооцист в 10 и 100 раз индукция генных мутаций не выявлена. Полученные данные свидетельствуют о том, что гомогенат инвазионных Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix и Е. acervulina содержит биологически активные вещества, обладающие мутагенной активностью слабой силы (по шкале мутагенности- до 2 баллов) и потенциально способны индуцировать обратные генные мутации к гистидиннезависимости в штаммах Salmonella typhimurium ТА–98 и ТА–100 как по типу смещения рамки считывания, так и по типу замены пар основ.
Установлено высокое дезинвазионное действие отечественного препарата «Биоклин» по отношению к ооцистам Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix и Е. acervulina.
Ключевые слова: цыплята, эймериоз, эпизоотология, Eimeria maxima, Е. tenella, Е. necatrix, Е. acervulina, кровь, мутагенность, иммуномодулятор, дезинфицирующее средство.
ABSTRACT
Hirkovyy A. Eimeriosis in poultry (spread, pathogenesis and special prevention methods). – Manuscript.
Candidate’s thesis of veterinary sciences on speciality 16.00.11 – parasitology. – Lviv National University of Veterinary Medicine and Biotechnology named after S. Gzhytskyi, Lviv, 2016.
The dissertation presents materials of the study on the epizootic situation of eimeriosis in chikens in poultry farms in Western Ukraine. Seasonal dynamics of spread and the species composition of the parasite have been revealed.
Dependence has been established of the extensiveness and intensity of infestation on the technology of maintenance and the form of ownership of poultry farms.
Hematological, biochemical and immunological parameters of blood have been studied under conditions of experimental eimeriosis and vaccination in combination with application of an immunomodulator.
For experimental eimeriosis, deep pathomorphological changes of cells and tissues in the intestinal tract have been revealed accompanied by lesions of the mucous membrane, hemorrhagic typhlitis, acute catarrhal or catarrhal-hemorrhagic enteritis and progressive necrosis of the mucosa of the small and large intestines.
We prove the expediency of using the Tryfuzol immunomodulator of domestic producers (Agro-Kharkiv, Ukraine).
We have found that the homogenates of infective oocysts Eimeria maxima, E. tenella, E. necatrix and E. acervulina contain biologically active substances with weak mutagenic activity.
We have proved high disinvasive property of the Bioclin drug on the process of spore formation of eimeria oocysts, which gives reason to recommend it for desinvasion of poultry farms.
Key words: chicken, eimeriosis, epizootology, Eimeria maxima, E. tenella, E. necatrix, E. acervulina, blood, mutagenicity, immunomodulator, disinfectant.