УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ»

ІЛЬІНА

Оксана Валеріївна

 

                                                   УДК 619: 615-084:578.822.9: 578.833.31:636.7

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ВАКЦИНОПРОФІЛАКТИКИ

ПАРВОВІРУСНОЇ ІНФЕКЦІЇ ТА ЧУМИ У СОБАК

16.00.03 — ветеринарна мікробіологія,
епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків — 2010

 

Дисертацією є рукопис.

 

Робота виконана в Луганському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

 

 

Науковий керівник:   кандидат ветеринарних наук
Пархоменко Людмила Іванівна,
Луганський національний аграрний університет,
доцент кафедри фізіології і мікробіології

 

 

Офіційні опоненти:

 

 

 

 

 

 

 

 

Захист відбудеться «_____» ___________________ 2010 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 у Національному науковому центрі «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

 

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

 

 

Автореферат розісланий «_____» ____________________ 2010 р.

 

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор ветеринарних наук, професор                                 В. С. Білокінь

 

       

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У теперішній час в Україні розвивається службове, декоративне та мисливське собаківництво. Тим самим щорічно збільшується чисельність собак, схильних до різних інфекційних захворювань (Медова Е.В., 2005; Березина Е.С., 2002).

Завдяки впровадженню вакцинопрофілактики відбулося зниження захворюваності тварин, але це призвело до частішої появи нетипових форм прояву захворювання асоційованої етіології. Незважаючи на значні досягнення у вивченні біологічних властивостей збудників та розробці заходів профілактики реєструються спалахи парвовірусного ентериту та чуми у собак, що пояснюється існуючими відмінностями штамів вірусів у антигенних відношеннях. Безконтрольне використання вакцин не забезпечує формування стійкого імунітету, тим самим сприяє циркуляції вірусу (Верховский О.А.. 1999; Bischof R., 2005; Yong-Hwan Kim, 2001;  T. Mori, 1994;  Mara Battilani, 2001; Трухманов Б.Г., 1964).

При вакцинації тварин бажано використовувати препарати, які б нормалізували імунну відповідь на введення антигену. Проте їх можна застосовувати не тільки з профілактичною, але й з лікувальною метою, як імунокоректори  первинних і вторинних імунодефіцитів та противірусні засоби прямої дії на ранніх стадіях вірусного інфекційного процесу (Іванченко І.М., 2004; В.С. Прудников, 2000; T.R. Philips, 1989; А.В. Деева, 2005; С.В. Ожерелков, 2005; Сливка Г. В., 2003).

Сучасні потреби ветеринарної медицини вимагають розробки нових фармакологічних препаратів, які б забезпечили не тільки ефективність лікування захворювання, але й проявляли імунокорегувальний вплив на клітинну та гуморальну ланки імунітету цуценят при щепленні, що є актуальним напрямком наукових досліджень.

          Зв’язок   роботи    з   науковими    програмами,      планами,     темами.

         Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі мікробіології та вірусології Луганського НАУ згідно наукової тематики факультету ветеринарної медицини у 2005-2007 рр. „Вивчення інфекційної патології молодняка сільськогосподарських тварин і птиці, розробка ефективних заходів боротьби в господарствах південно – східної частини України” (номер державної реєстрації 0104U005403), у 2008-2012 рр. „Розробити та впровадити засоби противірусної терапії птиці, ссавців при моно- та асоційованих інфекціях” (номер державної реєстрації 018U006380).

            Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було проведення моніторингу епізоотичної ситуації щодо парвовірусного ентериту, чуми собак, ізоляція та вивчення біологічних властивостей польових ізолятів як етіологічних факторів виникнення цих захворювань, визначення противірусної активності препаратів триазолінового ряду та оптимізація щеплення собак із використанням препарату цієї групи.

Для досягнення зазначеної мети визначені наступні задачі:

• провести епізоотологічний та вірусологічний моніторинг парвовірусного ентериту та чуми собак;
• ізолювати та вивчити біологічні властивості парвовірусу та вірусу чуми собак;
• визначити противірусну активність нових препаратів триазолінового ряду (ВПК-108 і румосол) щодо вірусу чуми та парвовірусу у культурі клітин та курячих ембріонах;
• оцінити вплив румосолу на гуморальну та клітинну ланки імунітету при вакцинації проти парвовірусного ентериту та чуми собак, порівняно до фоспренілу.

Об’єкт дослідження: парвовірусний ентерит, чума собак; ізоляти парвовірусу та асоціації вірусу чуми з парвовірусом; вакцинні штами; препарати триазолінового ряду (ВПК–108, румосол); фоспреніл.

Предмет дослідження: циркуляція вірусу чуми та парвовірусу; біологічні властивості ізолятів та вакцинних штамів; противірусна активність препаратів румосол та ВПК-108 у порівнянні до фоспренілу; вплив препаратів на гематологічні та імунологічні показники цуценят при вакцинації та після інфікування парвовірусом у щеплених цуценят.

Методи дослідження: епізоотологічний, серологічний, клінічний, вірусологічний, бактеріологічний, молекулярно-генетичний, метод електронної мікроскопії, імунологічні та статистичні методи досліджень.

         Наукова новизна одержаних результатів. Визначено ступінь поширення парвовірусного ентериту та чуми у щеплених і нещеплених собак із урахуванням породного складу, віку та сезонності. Отримані нові дані щодо співвідношення вивчаємих вірусів у патологічному, клінічному матеріалі та лабораторних зразках після культивування у курячих ембріонах і культурах клітин, а також після біопроби на морських свинках. Вивчені біологічні властивості ізолятів парвовірусу та асоціації вірусу чуми з парвовірусом собак із використанням курячих ембріонів, ФКЕ, клітин Vero та проведено індикацію збудників за ПЛР, ІФА, РІД, РГА, ЕМ. Вперше випробувано противірусну дію різних концентрацій препаратів триазолінового ряду ВПК-108 і румосолу щодо парвовірусу, вірусу чуми в різних біосистемах, порівняно до фоспренілу. Доведено імунокорегуючі властивості румосолу за формуванням післявакцинального імунітету у цуценят, щеплених живою вакциною щодо парвовірусного ентериту і чуми собак. Обгрунтовано схему застосування румосолу для оптимізації вакцинопрофілактики  вірусних хвороб собак.

Наукова новизна розробок підтверджена двома деклараційними патентами на корисні моделі України: № 36330 „Похідні 1,2,4-триазолу, що виявляють противірусну активність по відношенню до вірусів курячих ембріонів” (заявл. 22.04.2008 р., U200805244, опубл.27.10.2008 р.) та № 44402 „Ізолят ЄН-5/2, як продуцент антигену парвовірусу собак (родина Parvoviridae, рід Parvovirus)” (№ u 2008 13172; заявл. 13.11.2008; опубл. 12.10.2009).

Практичне значення одержаних результатів. Впроваджені методичні рекомендації “Застосування препарату румосол для підвищення поствакцинального імунітету цуценят”, які затверджені науково – методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (протокол № 2  від  25 грудня 2008 р.). Матеріали дисертаційної роботи використовуються у навчальній програмі курсу вірусології, епізоотології, імунології та  фармакології факультету ветеринарної медицини  Луганського НАУ.

Особистий внесок здобувача полягає у виконанні методичних, аналітичних і експериментальних робіт, зокрема організації та проведенні вірусологічних, клінічних, серологічних дослідів за допомогою наукового керівника Пархоменко Л.І. Частина досліджень з ідентифікації збудників у ПЛР виконана у відділі молекулярно-генетичної діагностики ННЦ „ІЕКВМ” під керівництвом кандидата ветеринарних наук Геріловича А.П., у імуноферментному аналізі у відділі хвороб дрібних тварин ННЦ „Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини” під керівництвом кандидата ветеринарних наук Келеберди М.І. Електронно-мікроскопічні дослідження проведені в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України з кандидатом біологічних наук М.В.Рєпіним. Аналіз та узагальнення літературних джерел, первинних матеріалів, статистичну обробку результатів здобувач зробив самостійно.

Апробація результатів дисертації. Результати  дисертації апробовані та схвалені  на звітних сесіях та науково-практичних конференціях вченої ради факультету ветеринарної медицини Луганського НАУ (м. Луганськ, 2005 -2009р.); науково-практичній конференції „Перспективи розвитку ветеринарної медицини України” (м. Луганськ, листопад 2007 р.); міжнародній науково – практичної конференції „Регіональні проблеми екології ветеринарної медицини” (м. Житомир, жовтень 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми ветеринарної медицини з питань епізоотології, біотехнології та імунології” (м. Полтава, 03-05 березня 2008 р.); міжнародній науково-практичній і навчально-методичній конференції „Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини” (м. Харків, травень 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми біотехнології, стандартизації та забезпечення контролю якості ветеринарних препаратів, кормів та кормових добавок” (м. Київ, 22-24 жовтня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових робіт у фахових виданнях України, перелік яких затверджено ВАК України, з них 5 – одноосібні, а також два описи деклараційних патентів на корисні моделі та методичні рекомендації.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 137 сторінках комп’ютерного друку, ілюстрована 14 таблицями, 33 рисунками та включає вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень, висновки, пропозиції виробництву, список літературних джерел, що містить 296 найменувань, у тому числі 118 зарубіжних авторів, та додатки.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

У роботі використовували: вакцинний штам вірусу чуми собак ЕПМ (жива ліофілізована вакцина „Біовак D”, титр 10^3,5ТЦД_50/см³) та парвовірусу собак Геркулес (жива вакцина Біовак РА, культуральна, титр парвовірусу 1:64 ГАО) та ізоляти парвовірусу ЄН-5/2, БП-8 та асоціації вірусу чуми з парвовірусом БН-3, БП-6, які були ізольовані від хворих собак.

Біологічні об’єкти: курячі ембріони (КЕ) 9 – 11- добової інкубації у кількості  365 штук;  первинна культура клітин фібробластів курячих ембріонів (ФКЕ); культура перещеплюваних клітин Vero; 27 голів цуценят різного віку; 12 кроликів, 10 морських свинок та 1041 голів собак для оцінки епізоотичної ситуації щодо вакцинопрофілактики.

Препарати: триазолінового ряду ВПК-108 (піперідіній 2-[5-(2-фуріл) -4 феніл-1,2,4 – тріазол-3 ілтіо] ацетат) і румосол ( морфоліній 3-(4-піріділ)-1,2,4 – триазоліл – 5 – тіоацетат); фоспреніл (продукт фосфорілірування поліпренолів хвої, в основі якого динатрієва сіль фосфату поліпренолів).

Ізоляцію вірусу чуми та парвовірусу проводили із клінічного та патологічного матеріалів з використанням курячих зародків, культури клітин ФКЕ, перещеплюваної Vero з подальшою їх індикацією у РГА, РІД, ІФА, ПЛР та ЕМ.

Реакцію гемаглютинації з 1 % завіссю еритроцитів півня, морської свинки, свині та кішки ставили шляхом двократного розведення досліджуваного матеріалу на фізіологічному розчині (рН 7,0-7,2, t+37,5⁰C для чуми та рН 6,0, t +4⁰C для парвовірусу) в об’ємі 0,2см ³.

Реакцію імунної дифузії (РІД) для виявлення вірусу чуми та парвовірусу у вірусвміщуючому ембріональному матеріалі ставили в агарі 1,5% концентрації, забарвленому метиловим оранжевим, за методом О.Ухтерлоні. Використовували гіперімунну сироватку крові кролів до вірусу чуми (штам ЕПМ) та ізоляту парвовірусу ЄН-5/2.

Індикацію польових ізолятів парвовірусу та вірусу чуми проводили у ІФА за допомогою комерційних наборів: „Набір для виявлення антигену вірусу чуми собак методом ІФА” та „Набір для виявлення антигену парвовірусу собак, вірусів ентериту норок та панлейкопенії кішок методом ІФА”, виробництва НПО Нарвак, м. Москва.

Належність ізолятів ЄН-5/2, БП-8 до родини Parvoviridae та ізоляту БН-3 до родини Paramixoviridae та Parvoviridae визначали у полімеразній ланцюговій реакції (ПЛР) із системою праймерів з комерційних наборів «Парвовір» та «Полічум» до генів парвовірусу та вірусу чуми у лабораторії молекулярної диагностики ННЦ «Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини» разом із кандидатом ветеринарних наук А.П. Геріловичем.

Електронну мікроскопію (ЕМ) проводили після ультрацентрифугування парвовірусу (ізоляти ЄН-5/2, БП-8) та асоціації вірусу чуми з парвовірусом (ізоляти БН-3, БП-6) у градієнті щільності 30% сахарози і негативного контрастування в електронному мікроскопі ПЕМ –125 К (АТ «SELMI », м. Суми), у Інституті проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (м. Харків) сумісно із кандидатом біологічних наук М.В.Рєпіним.

Противірусну активність щодо вірусу чуми (штам ЕПМ, титр 10^3,5ТЦД_50/см³) та парвовірусу (ізолят ЄН-5/2, титр 10^4,5ЕІД_50/0,2см³) препаратів триазолінового ряду ВПК –108 та румосолу вивчали на курячих зародках, які вводили одночасно з вірусами у концентраціях 0,02-0,04-1-2 мг/КЕ у об’ємі 0,2 см³  на хоріоналантоїсну оболонку (ХАО) та встановлювали за інтенсивністю патологічних змін у зародках та зниженням титрів вірусів за методом Ріда і Менча та у РІД.

Для визначення антивірусної активності препарату румосол та ВПК-108 у 0,1 % (0,25 мг/кг) концентрації щодо вірусу чуми (штам ЕПМ) та парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) у порівнянні до фоспренілу використовували культуру клітин ФКЕ, яку вирощували у флаконах ємністю 20 см³ з посівною концентрацією   850 клітин тис./см³. Поживні середовища містили рівні об’єми середовища 199 та Ігла, 10 % сироватки крові великої рогатої худоби.

Для оцінки противірусної дії вибраних препаратів проводили інфікування через 24-години культури клітин ФКЕ із суцільним моношаром  із одночасним введенням препаратів. Залишали інтактний контроль, контроль вірусів та контроль цитотоксичності препаратів у 0,1% концентрації. Критеріями оцінки дії препаратів щодо вірусів слугували: час прояву цитопатичної дії (ЦПД) та титр вірусу з препаратами та без препаратів, який визначали за методом Ріда і Менча та у РІД за О.Ухтерлоні.

Вплив препаратів триазолінового ряду на організм цуценят після триразового їх введення із подальшою вакцинацією (вакцина Біовак DPA, серія 38, контроль 83) та наступним інфікуванням імунних цуценят парвовірусом (ізолят ЄН-5/2) вивчали за гематологічними та імунологічними показниками, а саме рівень гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ), кольорового показника, лейкограмою, Т- й В- клітин, імунорегуляторного індексу, метаболічна (НСТ-тест, відновлення нітросинього тетразолію) та фагоцитарна активність нейтрофілів, циркулюючі імунні комплекси (ЦІК). Кількість лейкоцитів та еритроцитів розраховували за загальноприйнятими методами у камері Горяєва, ШОЕ визначали за Панченковим Т.Г., вміст гемоглобіну – за методом Салі, що викладені у довіднику «Лабораторні методи досліджень у клініці» під редакцією Меншикова В.В.(1987р.). Фагоцитарну активність нейтрофілів визначали у відношенні завісі мікробної культури мікрококусу. Тест НСТ проводили в мазках крові за методом Виксмана М.Е. (2001 р.). Імунологічні дослідження крові проводили з визначенням Т і В-лімфоцитів методом розеткоутворення з еритроцитами барана за Jondal et al. у модифікації А.Н. Чередєєва (1984-1988 рр.).

Статистичну обробку даних здійснювали з використанням комп’ютерної програми Exel XP Professional і пакету Statistica v.6.1.

 

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Оцінка епізоотичної ситуації щодо парвовірусного ентериту та чуми собак у м. Луганськ. Моніторинг епізоотичної ситуації щодо ПЕ та чуми собак виявив нестабільність щодо цих інфекцій впродовж 2006-2008 років, що підтверджується клінічним проявом захворювань, індикацією збудників як моно, так і в асоціації. Аналіз даних щодо щеплення собак у клініках м. Луганськ із використанням вакцин різних фірм – виробників показав охоплення вакцинацією у 2006 році 380 голів (36,5 %), у 2007-352 (33,8 %) та у 2008- 309 голів (29,7 %). Найчастіше для щеплення собак використовували вакцини: Вангард, Нобівак, Дурамун. У меншій мірі застосовували вакцини Діпентовак, Біовак DPAL та Мультикан – 4,8 російського виробництва.

Найбільшу кількість (72,2 %) хворих собак реєстрували навесні (квітень-травень), а восени захворюваність становила 27,8 %.

Дослідження випадків захворювання собак (п=18) як щеплених, так і не щеплених у період із 2006 по 2008 рік у 15 голів підтвердили етіологічну роль парвовірусу та вірусу чуми у 46,7 % із кишковою, у 20 % із легеневою, у 13,3 % – із нервовою та шкіряною та у 6,7 % – із змішаною формами. Із кількості досліджених хворих собак 38,9 % були щепленими щодо ПЕ та чуми. Тільки у 3-х собак із ознаками хвороби не виявлено збудників вірусної інфекції. У безпорідних собак встановили найвищий відсоток (46,7 %) хворих віком від 2 місяців до 1 року, а у віці від 5 до 12 років – у 16,7 %.  Серед породистих собак найбільш сприйнятливою була німецька вівчарка (26,7 %) у віці від 2-х місяців до 3-х років.

За легеневої форми вміст вірусу чуми та парвовірусу у крові (за РІД) становив 6 log₂, у змивах- 3-6 log₂. Кількість вірусу чуми у змивах та у крові за кишкової форми коливалась у межі 4 – 3-5 log₂, а парвовірусу – 2-6 log₂ у крові та 4-6 log₂ у змивах. При нервовій формі вірус чуми реєстрували у крові (5 log₂)_, а парвовірус також у змивах та крові у цій же кількості. При шкіряній формі парвовірус собак реєстрували тільки у змивах (6 log₂), а вірус чуми як у змивах так і у крові у кількості 2-3 log₂. При змішаній формі титр вірусу чуми та парвовірусу у крові дорівнював 6 log₂, а парвовірус виявляли тільки у змивах (4 log₂).

Біологічні властивості ізолятів парвовірусу ЄН-5/2, БП-8 та асоціації вірусу чуми з парвовірусом БН-3, БП-6. Від собак із різним проявом захворювання виділено збудники, які зазначені як ЄН-5/2, БП-8, БН-3 та БП-6.

Ізоляти ЄН-5/2 та БП-8 типовані як парвовірус, а БН-3 та БП-6 як асоціації вірусу чуми з парвовірусом.

Первинну ізоляцію збудників проводили інфікуванням КЕ. У І пасажі ізоляти індукували набряк і гіперемію ХАО (50-100%) та крововиливи на ній (33-60 %), гіперемію зародку (33-100 %), помутніння екстраембріональної рідини та присутність уремічних солей (17-67 %), глинистість та збільшення печінки та нирок (17-100 %). Проте ізоляти БН-3 й БП-6 додатково індукували помутніння ХАО (50-33 %), а ізолят БН-3 ще й бляшки на ХАО (10 %).

Ізоляти парвовірусу ЄН-5/2 й БП-8 зумовлювали крововиливи тільки на голові, тоді як для БН-3 й БП-6 (асоціанти вірусу чуми з парвовірусом) характерними були крововиливи як на голові, так і на тілі ембріону. Ці ознаки виявляли за адаптації до курячих ембріонів вірусу чуми (штам ЕПМ) та парвовірусу (штам Геркулес), що є вакцинними. Інфекційна активність ізолятів парвовірусу ЄН-5/2 та БП-8 після культивування в КЕ складала 10^4,5ЕІД_50/0,2см³ та 10^3,0ЕІД_50/0,2 см³.

За результатами РІД встановлено, що ізоляти БП-8 (титр 6 log₂) та ЄН-5/2 (титр 7 log₂) є парвовірусами. У складі ізолятів БН-3 та БП-6 реєстрували парвовірус (титр 6 log₂) та вірус чуми у титрі 4 та 6 log₂ відповідно ізоляту. Титр ВЧМ (штам ЕПМ ембріональний) становив 4 log₂, тоді як парвовірус (штам Геркулес ембріональний) виявляли у титрі 6 log₂.

Індикація вірусу чуми та парвовірусу у ембріональних зразках після культивування у КЕ за допомогою РІД підтверджує патогенність ізолятів для цієї біосистеми і наявність вірусів у досліджуваному клінічному і патологічному матеріалі.

Результати ІФА ембріональних зразків ізолятів на 100 % підтвердили дані РІД щодо наявності у цих зразках парвовірусу (ізолят ЄН-5/2, БП-8, БН-3, БП-6), а також вірусу чуми у ізолятах БН-3, БП-6.

Характерний для дії вірусу чуми короткочасний підйом температури тіла до 39,3-39,6 ⁰С у морських свинок, патологічні зміни у лейкограмі крові, концентрація вірусу чуми в органах морських свинок на рівні 3 log₂ після інфікування, вказують на вміст вірусу чуми в ізолятах БН-3 та БП-6. Збудник парвовірусу (2 log₂) встановлювали тільки у крові морських свинок, інфікованих ізолятом БП-6.

Ізоляти БН-3, БП-6, ЄН-5/2, БП-8 після І-го пасажу на КЕ аглютинували 1 % завісь еритроцитів свині на рівні 6 log₂ та кішки на рівні 2-4 log₂, що доводить вміст парвовірусу. Нестабільна гемаглютинаційна активність (4-5log₂) та повна її відсутність щодо 1 % завісі еритроцитів морської свинки і півня є ознакою наявності вірусу чуми в ізолятах БН-3 та БП-6.

Культивування ізолятів парвовірусу ЄН-5/2 та БП-8 у первинній культурі ФКЕ супроводжувалося округленням клітин із подальшою деструкцією моношару через 24-36 годин після інфікування. Інфекційна активність вірусів після 2-го пасажу у ФКЕ становила 10^5,25ТЦД₅₀/0,5 см³ та 10^3,2 ТЦД₅₀/0,5 см³. Ізоляти БН-3, БП-6 проявляли ЦПД через 48 годин, яка характеризувалась заокругленням клітин та симпластоутворенням через 96 годин. Визначення кількості АГ вірусу чуми та парвовірусу в асоціаціях БП-6 та БН-3, культивованих у ФКЕ (2 –й пасаж) у перехресній РІД із гіперімунними сироватками до штаму ЕПМ (вірус чуми) та ЄН-5/2 (ізолят парвовірусу) довело вміст парвовірусу (4-5 log₂) та вірусу чуми (3 log₂) відповідно до ізолятів.

Адаптація ізолятів парвовірусу ЄН-5/2, БП-8 до перещеплюваної культури клітин Vero супроводжувалася розвитком ЦПД через 72-24 години за типом заокруглення клітин, локальною деструкцією моношару та вакуолізацією клітин на 8-6 добу відповідно до ізолятів. Ізолят БН-3 (асоціант) почав проявляти ЦПД у 1-му пасажі через 48 годин. Крім заокруглення, зморщення клітин, формувалися багатоядерні клітини, які зливалися у ланцюжок. Цитоплазма більшості клітин була вакуолізована.

Після 2-го пасажу у клітинах Vero титр ізоляту ЄН-5/2 становив 10^4,8ТЦД₅₀/0,5 см³ та ізоляту БП-8 – 10^3,25ТЦД₅₀/0,5см³. За РІД титр ізолятів становив 6-3 log₂ відповідно. При адаптації ізоляту БН-3 (асоціант) до клітин Vero рівень преципітинів дорівнював 4 log₂ до парвовірусу та 2 log₂ до вірусу чуми.

Після адаптації ізолятів до культур клітин Vero та ФКЕ ізоляти ЄН-5/2, БП-8 парвовірусу та БН-3, БП-6 (асоціанти) втратили гемаглютинуючі властивості щодо 1 %  завісі еритроцитів свині та кішки.

За ПЛР встановлено, що ізолят БН-3 містить вірус чуми та парвовірус, а ізолят ЄН-5/2 –парвовірус собак. У зразку БП-8 не виявлено специфічних фрагментів ДНК парвовірусу, що потребує подальшої детекції, оскільки за біологічними властивостями він ідентифікований як зразок, що утримує парвовірус собак (рис. 1).

Рис. 1. Результати індикації ізолятів у ПЛР: 1-ізолят парвовірусу ЄН-5/2; 2- ізолят парвовірусу БП-8; 3- ізолят БН-3 (асоціація вірусу чуми з парвовірусом); К⁺ – позитивний контроль; К^– – негативний контроль.

Методом негативного контрастування встановлено морфологію віріонів вірусу чуми та парвовірусу в асоціаціях БН-3 й БП-6: віріони вірусу чуми сферичної форми розміром 150-220 нм із зовнішньою оболонкою та виступами; віріони парвовірусу собак округлої форми розміром 20-25 нм без зовнішньої оболонки. В ізолятах парвовірусу ЄН-5/2 та БП-8 спостерігали віріони овальної форми розміром від 22 до 30 нм, без зовнішньої мембрани (рис.2).

Рис.2.Віріони парвовірусу (А) та вірусу чуми (Б) в ізолятах ЄН-5/2 (1), БП-8 (2)  та БН-3 (3,4), БП-6 (5). Негативний контраст (збільш. × 100000).

Антивірусна активність препаратів триазолінового ряду щодо парвовірусу та вірусу чуми собак у курячих зародках та у клітинах ФКЕ порівняно до фоспренілу. Для визначення противірусної активності використовували різні дози препаратів: 0,02-0,04 мг/КЕ (0,01-0,02 %), 1-2 мг/КЕ (0,5-1%) для КЕ та 0,25 мг/мл (0,1 %) для культури клітин ФКЕ при інфікуванні вакцинним штамом ЕПМ вірусу чуми та ізолятом парвовірусу ЄН-5/2 на ХАО та суцільний моношар з одночасним введенням препаратів при змішуванні з вірусом.

При одночасному введенні вірусу чуми (штам ЕПМ) з ВПК-108 у концентрації 0,02 -0,04 мг/КЕ зменшувалися: гіперемія та набряк ХАО (на 42-8 %); крововиливи на тілі зародку (на 67-33 %); глинистість печінки на 67 %, відбувалося збільшення нирок на 17-25 %. ВПК-108 у концентрації 0,04 мг/КЕ знижував ознаку відставання у рості інфікованих КЕ у два рази, тоді як концентрація 0,02 мг/КЕ не впливала на цю ознаку.

Блокування розвитку більшості ознак репродукції вірусу в КЕ зумовлювало введення препарату ВПК-108 у концентрації 2 мг/КЕ з вірусом, але гіперемія та набряк ХАО зберігалися, що пояснюється токсичним впливом препарату в даній концентрації.

Введення ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ у суміші із ізолятом ЄН-5/2 парвовірусу зумовило зменшення крововиливів на 25 % порівняно до КЕ, інфікованих без препаратів, а румосол (1 мг/КЕ) повністю блокував розвиток крововиливів. Відсутність неправильного положення та відставання у рості КЕ, поява уремічних солей відрізняло КЕ, інфікованих з препаратами від КЕ інфікованих без препаратів. Зниження КЕ із глинистою печінкою знижувалася під впливом ВПК-108 на 25 % у концентрації 1 мг/КЕ.

Титр ізоляту парвовірусу ЄН-5/2 після культивування у КЕ у суміші з ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ знижувався за РІД на 2,5 lоg₂ від початкового (5 lоg₂), тоді як румосол у концентрації 1 мг/КЕ блокував інфекційну активність ЄН-5/2 і лінії преципітації не реєстрували, що може бути зумовлено зниженням концентрації вірусу до ступеня чутливості РІД. Відносно вірусу чуми (штам ЕПМ, 4 lоg₂) препарат ВПК-108 у концентраціях 0,02-0,04-2 мг/КЕ знижував титр вірусу на 1-3-2 log₂ відповідно.

Титр вірусу чуми (штам ЕПМ) знижувався на 1,25-1,7-1,5 lg ЕІД _50/0,2см³ від початкового за концентрацій 0,02-0,04-2 мг/КЕ препарату ВПК-108. Румосол та ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ знижували інфекційну активність парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) на 1,5-2,2 lg ЕІД ₅₀/0,2 см³.

Препарати триазолінового ряду ВПК-108 і румосол у концентрації 0,25 мг/мл зумовлювали затримку ЦПД вірусу чуми та парвовірусу собак у культурі клітин ФКЕ впродовж 24-48 годин, тоді, як 0,25 мг/мл фоспренілу не гальмував прояв ЦПД, яка виявлялася вже через 24 години після інфікування.

Зниження титру вірусу чуми (штам ЕПМ) у суміші з румосолом та фоспренілом встановлено на 1,5-1,3 lg ТЦД_50/0,5см³ від початкового. Титр парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) у присутності ВПК-108, румосолу, фоспренілу зменшувався на 1,2-1-1,5 lg ТЦД₅₀/0,5см³.

За РІД препарати ВПК-108 і румосол у концентрації 0,25 мг/мл пригнічували інфекційну активність парвовірусу собак (ізолят ЄН-5/2) у ФКЕ від 5 log₂ до 2-3 log₂ відповідно до препаратів.

Використання  0,25 мг/мл фоспренілу призводило до зниження титру парвовірусу ЄН-5/2 у культурі ФКЕ на 3 log₂. Румосол і фоспреніл (0,25 мг/мл) щодо вірусу чуми (штам ЕПМ) блокували інфекційну активність, що обумовлено зниженням концентрації вірусу.

Порівняльна оцінка препарату румосол триазолінового ряду  і фоспренілу щодо впливу на поствакцинальний імунітет при щепленні цуценят. Для визначення впливу препарату румосол у 0,5 % концентрації (0,5 мг/кг), порівняно до фоспренілу (0,4 % (0,4 мг/кг), виробнича концентрація), проводили триразове введення препаратів цуценятам один раз на добу в об’ємі 1 см³. Триразове введення румосолу, порівняно до фоспренілу, найбільш активно зумовлювало підвищення гемоглобіну (Р<0,01), еритроцитів і лейкоцитів(Р<0,05; 0,01), ШОЕ (Р<0,01), еозинофілів (Р<0,01), моноцитів (Р<0,01), Т- і В-загальних клітин (Р<0,01), ІРІ (Р<0,001), ЦІК (Р<0,05) та фагоцитарної активності (Р<0,01) у межах фізіологічних норм. Щеплення цуценят проводили на фоні триразового введення румосолу у 0,5 %, фоспренілу у 0,4 % (виробнича) концентраціях. Було сформовано групи цуценят: І група – цуценята щеплені на фоні введення румосолу, ІІ група –цуценята щеплені на фоні введення фоспренілу, ІІІ група – цуценята щеплені без препаратів. Встановлено, що препарат румосол триазолінового ряду найбільш активно впливає на формування поствакцинального імунітету, порівняно до фоспренілу. У таблиці 1 наведені гематологічні показники після щеплення на фоні триразового введення препаратів. Таблиця 1. Гематологічні показники щеплених цуценят, М±m, п=3

Показни ки, одиниці виміру	І група (з румосолом)				ІІ група (з фоспренілом)			ІІІ група (без препаратів)
	Нор ма1	до щеплення	7- доба	21- доба	до щеплення	7- доба	21- доба	до щеплення	7- доба	21- доба
Гемогло бін, г/л	110-170	140±0	113,3±1,7***	130± 0••	143± 1,7	121,7± 1,7**	130±0***••	136,7± 3,3	118,3± 1,7**	125± 2,89
Еритроци ти, Т/л	5,2-8,4	5,4± 0,06	4,9±0,03***	5,3± 0,03•••*	5,4± 0,03	5,1±0,07**	5,2± 0,05**	5,3±0,03	5,1±0,03**	5,2± 0,06
Лейкоци ти, Г/л	8,5-10,5	8,8± 0,2	9,2±0,1*	6,7± 0,1***•••	8,7±0,1	9,8± 0,03***	7,4± 0,3•	8,3±0,4	8,4±0,2	7,2± 0,1**••
Кольоро вий інд.	0,8-1,2	0,82± 0,02•	0,8±0,02*	0,81±0•••	0,9± 0,01••	0,8±0***	0,9± 0,02*	0,9± 0,01	0,8±0,01**	0,8±0,01•**
ШОЕ, мм/1год	2-6	3,7± 0,3	6± 0,6**	4,7± 0,3*•	4± 0,5	5± 0,6	3,7±0,3•	2±0	2,7±0,3**	3,7± 0,3**•
Тромбо цити, Г/л	250-550	350± 28,9	360±11,6	336,7±3,3	336± 8,8	390±5,8	336,7±12,02	336,7± 8,8	360±11,5	350± 5,7

Примітки: у цій та наступних таблицях *Р<0,05, **Р<0,01, ***Р<0,001 достовірність між групою до щеплення та на 7-21 добу після щеплення, •Р<0,05, ••Р<0,01, •••Р<0,001 між 7-ю та 21-ю добою у групі; 1- норма за Смирновим А.М. (1981 р.) На 7-у добу після першого щеплення на фоні триразового введення  румосолу і фоспренілу знижувався рівень гемоглобіну на 26,7-21,3 г/л (Р<0,001, Р<0,01), еритроцитів на 0,5-0,3 Т/л (Р<0,001), кольорового індексу (Р<0,05, Р<0,001) та підвищувалась кількість лейкоцитів на 0,4-1,1 Г/л (Р<0,05, Р<0,001), ШОЕ на 2,3-1 мм/1 год. (Р<0,01), але залишалися у межах фізіологічних норм. У групі щеплених цуценят без препаратів також спостерігали зниження рівня гемоглобіну на 18,4 г/л (Р<0,01), еритроцитів на 0,2 Т/л, кольорового індексу (Р<0,01) та підвищення ШОЕ на 0,7 мм/1год. (Р<0,01). Інші гематологічні показники коливалися, але залишалися у межах фізіологічної норми. Встановлено на 21-у добу після ревакцинації, у порівнянні з аналогічними показниками на 7-у добу, у цуценят першої та другої групи підвищувався рівень гемоглобіну на 16,7-8,3 г/л (Р<0,01) та знижувався рівень ШОЕ на 1,3 мм/год.(Р<0,05) і лейкоцитів на 2,5-2,4 Г/л (Р<0,05, Р<0,001), але у групі щеплених на фоні румосолу підвищувалися еритроцити на 0,4 Т/л та кольоровий індекс (Р<0,001). У групі цуценят, щеплених без препаратів, на 21-у добу підвищувався показник ШОЕ на 1 мм/1 год. (Р<0,05, Р<0,01) та зменшувалась кількість лейкоцитів на 1,2 Г/л (Р<0,01) та кольоровий індекс (Р<0,05, Р<0,01) порівняно до 7-ї доби після вакцинації. Інші показники не мали достовірних змін. Аналіз лейкограми крові щеплених цуценят на фоні румосолу та фоспренілу  показав достовірне зниження рівня еозинофілів упродовж усього періоду спостереження на 2 % (Р<0,01) -1 % (Р<0,05) та 2,3 % (Р<0,001)- 2,4 % (Р<0,01, Р<0,05) відповідно до 7-ї та 21-ї доби та до груп, тоді як у цуценят, щеплених без препаратів, цей показник зменшувався на 0,3-1,7 %. Рівень сегментоядерних нейтрофілів збільшувався на 2,6% (Р<0,05) у цуценят І та ІІ груп на 21-у добу після ревакцинації. У групі цуценят, щеплених без препаратів, реєстрували зниження рівня сегментоядерних нейтрофілів на 2,4 % (Р<0,01), порівняно до 7-ї доби. У цуценят, щеплених на фоні румосолу та фоспренілу, збільшувався рівень паличкоядерних нейтрофілів на 1,3 % (Р<0,01)-2 % (Р<0,05) на 21-у добу після щеплення. Рівень лімфоцитів знижувався на 7-21 добу на 4 -3 % (Р<0,01) у цуценят, щеплених без препаратів. На 7-у добу після першої вакцинації на фоні румосолу у цуценят реєстрували підвищення кількості моноцитів на 2,4 % (Р<0,05), а на фоні фоспренілу та без препаратів - зниження на 1 % (Р<0,01)-1,3 % (Р<0,05) відповідно. Підвищення моноцитів на 2 % (Р<0,01) у цуценят ІІІ групи та зниження у І та ІІ групи - на 2,4-1,3 % (Р<0,05) виявляли на 21-у добу,  порівняно до 7-ї доби. Однак, рівень моноцитів по відношенню до початкового показника нормалізувався у цуценят І та ІІІ групи (Р<0,05, Р<0,01), а у групі щеплених на фоні фоспренілу – знижувався на 2,3 % (Р<0,001). Фагоцитарна активність нейтрофілів значно активізувалася у групах щеплених цуценят з румосолом (8,4 % (Р<0,01))  і фоспренілом (6,7 % (Р<0,01)) на 7-у добу після вакцинації, тоді як у групі щеплених цуценят без препаратів цей показник становив 3,3 % (Р<0,05). Імунологічні показники щеплених цуценят на фоні триразового введення румосолу і фоспренілу вказують на стимуляцію поствакцинального імунітету порівняно до цуценят, імунізованих без препаратів (табл. 2). Таблиця 2. Динаміка імунологічних показників крові цуценят, М±m, п=3

Показни ки, %		І група (з румосолом)			ІІ група (з фоспренілом)			ІІІ група (без препаратів)
		до щеп лення	7- доба	21 доба	до щеплення	7- доба	21 доба	до щеплення	7- доба	21 доба
Т-загальні		53± 1,0	51,7± 0,3*	52,7± 0,3•	53,5± 0,3	50± 0,6**	51,7± 0,3•**	52,3 ±0,3	51,7±0,9	52± 0,6
Т- хелпери		34,3± 0,9	35,3± 1,2	36,7± 0,3*	35,3± 0,3	29,3± 2,7	35,3± 0,7	34,3 ±0,3	36± 0,6*	37± 0,6**
Т- супресори		17± 0,6	16,3±0,9	15,7±0,7*	17,3± 0,3	19± 3,2	16,3±0,3*	18± 0,6	16± 0,6*	16,3± 0,3*
Т- активні		3±0	1±0***	2,3± 0,3••*	3±0	1,3±0,3***	2,7± 0,3•*	2,7± 0,3	1,3± 0,3*	3,3± 0,3••
Т –термо стаб.		4,3± 0,3	2,7± 0,3**	3,3± 0,3•	4,3± 0,3	2± 0***	4± 0***	4,3± 0,3	2,7±0,3**	3,3±0,3**
Т- 0		25,7± 1,8	27,3± 0,3	25,3± 0,7•	25,3± 0,3	30± 0,6	24,7± 0,7••	26,3± 0,9	25,7±0,3	25,3±0,3
В-загальні		23±0,1	21,3± 0,3*	22,3±0,3••	22,3± 0,3	20,7± 0,3**	23,7± 0,3••*	21,0± 0,6	21,3±0,7	22± 0,6
НСТ	+	5±0	10±1,2**	3±0••***	5,3±0,88	10,3±0,3**	4,7± 0,3•••	6±1,2	6,3± 0,9	4±1,2
	++	7±0	13,3± 0,3***	9,7±1,3•	8± 0,6	12,7± 2,3	8,3± 0,3	7,7± 1,7	12,3±0,8	6±1,5*
	+++	3±0,6	3,7±0,3	1±0•••***	2±0	2± 0	1,3±0,3	2,7± 0,3	1,7±0,3	2±0*

На 7-у добу після вакцинації у цуценят І групи знижувався рівень В-загальних клітин на 1,3-1,7 % (Р<0,05). У цуценят ІІ-ї групи- кількість Т-і В-загальних клітин знижувалась на 3,5(Р<0,05)-1,6 % (Р<0,05), у ІІІ-ї групи - підвищувались Т-хелпери та знижувались Т-супресори на 1,7-2 % (Р<0,05) відповідно. На 7-у добу після вакцинації у всіх групах щеплених цуценят  знижувались показники Т-активних на 2-1,7-1,4 % (Р<0,001, Р<0,01, Р<0,001) та Т-термостабільних на 1,6-2,3-1,6 % (Р<0,001, Р<0,05, Р<0,01) відповідно до груп, що пов’язано із зниженням кількості Т-загальних клітин та швидкою їх діференциацією. Вже на 21-у добу після ревакцинації на момент формування імунної відповіді підвищувались імунологічні показники у цуценят, щеплених з препаратами, відносно 7-ї доби. Рівень Т- і В-загальних клітин підвищувався на 1-1,7 % (Р<0,05, Р<0,01) і 1-3,0 % (Р<0,01), відбувалася нормалізація співвідношення Тх/Тс. Кількість Т-хелперів підвищувалась на 1,4-6 % (Р<0,01), Т-супресорів знижувалась на 0,6-2,7 % (Р<0,01), що свідчить про стимуляцію імунної системи. У цуценят, щеплених без препаратів на 21-у добу відносно 7-ї доби,  недостовірно збільшувалися імунологічні показники, окрім Т-активних клітин, які підвищувалися  на 2 % (Р<0,01). Підвищення метаболічної активності нейтрофілів спостерігали у цуценят першої групи за рахунок збільшення показників НСТ+, НСТ++ на 5-6,3 % (Р<0,01, Р<0,001), у другій НСТ+ - на 5 % (Р<0,01) на 7-у добу, тоді як у цуценят групи, щеплених без препаратів, цей показник не мав достовірних змін. На рис. 3 наведені дані щодо показника ІРІ та ЦІК у щеплених цуценят з препаратами, порівняно до групи цуценят, вакцинованих без препаратів.

Рис. 3. Динаміка ІРІ та ЦІК у цуценят, щеплених на фоні  препаратів

Реєстрували достовірне підвищення ІРІ у групі І на 0,2 од. (Р<0,05) на 7-у добу після щеплення та на 21-у добу –на 0,1 од. (Р<0,05). У групі щеплених цуценят на фоні фоспренілу відбувалося спочатку зменшення ІРІ на 0,3 од. з подальшим збільшенням на 0,4 од. (Р<0,01), що свідчить про стимулюючу дію румосолу та фоспренілу за вакцинації.  У цуценят ІІІ-ї групи ІРІ спочатку збільшився на 0,2 од. (Р<0,01), а на 21 добу- на 0,06 од. (Р<0,01). Рівень ЦІК підвищувався в усіх дослідних групах на 3 – 29- 3,0 од. екст.(Р<0,05) на 7-у добу, а на 21-у добу спостерігали зниження на 22-32,4-10,6 од. екст. відповідно до груп .          Внутрішньом’язове інфікування цуценят, щеплених на фоні препаратів, ізолятом парвовірусу собак ЄН-5/2 (ембріональний матеріал ІІ пасажу), у об’ємі 4 см³ зумовило зниження рівня гемоглобіну на 15-12 г/л (Р<0,01, Р<0,001), еритроцитів на 0,5-0,3 Т/л (Р<0,001), тромбоцитів на 6,7 Г/л (для румосолу) та підвищення лейкоцитів на 2,3 Г/л (Р<0,001, Р<0,01), ШОЕ на 6,6-5,3 мм/1год. (Р<0,001) на 3-ю добу, що наведено у таблиці 3.         Таблиця 3. Гематологічні показники щеплених цуценят

після інфікування ізолятом парвовірусу ЄН-5/2, М±m, п=3

Показники, одиниці виміру	І група (з румосолом)			ІІ група (з фоспренілом)			ІІІ група (без препаратів)
	до зараж.	3 доба	9 доба	до зараж.	3 доба	9 доба	до зараж.	3 доба	9 доба
Гемоглобін, г/л	130± 0	115± 2,89**	123,3±3,33 *	130± 0	118± 1,67***	130± 0	125± 2,89	113± 1,67*	125± 2,89
Еритроцити, Т/л	5,3±0,03	4,8± 0,06***	5,2± 0,03	5,2± 0,05	4,9± 0,03***	5,1± 0,03	5,2± 0,06	4,9± 0,03***	5,1± 0,03
Лейкоцити, Г/л	6,7±0,18	9± 0,09***	7,1± 0,07**	7,4± 0,35	9,7± 0,36**	7,3± 0,27	7,2±0,19	9,7± 0,35***	8± 0,19**
Кольоровий інд.	0,81±0	0,75± 0,02**	0,8± 0,02	0,9± 0,02	0,8± 0,01**	0,83± 0**	0,79±0,01	0,8± 0,02**	0,8± 0,02
ШОЕ, мм/1год.	4,7±0,33	11,3± 0,33***	4,7± 0,33	3,7± 0,33	9± 0,58***	5,3± 0,33**	3,7±0,33	7,7± 0,33***	5,7± 1,2
Тромбоцити Г/л	336,7±3,33	330± 5,77	350± 5,77	336,7±12,02	336,7±3,33	350± 5,77	350± 5,77	340± 5,77	356,7±3,33

 

На 9-у добу у цуценят дослідних груп, інфікованих парвовірусом відбувалася нормалізація гематологічних показників як на момент зараження. ШОЕ набував початкового значення тільки у цуценят, щеплених з румосолом.

Аналіз лейкограми на 3-ю добу після зараження в усіх групах показав достовірне підвищення рівня еозинофілів (Р<0,01, Р<0,001), паличкоядерних нейтрофілів (Р<0,01, Р<0,05), моноцитів на 2,4-1,6 % (Р<0,001, Р<0,01, Р<0,05) за рахунок зниження кількості лімфоцитів та сегментоядерних нейтрофілів відповідно до груп. Рівень ЦІК підвищувався в усіх дослідних групах впродовж 3-ї та 9-ї діб у 3,5-3,2 (Р<0,001, Р<0,05), 1,5-2(Р<0,001, Р<0,01) та 1,7-2,6 (Р<0,001, Р<0,01) рази за рахунок збільшення велико-, середньо- та дрібномолекулярних імунних комплексів, що свідчить про антигенне навантаження імунної системи та активацію імунної відповіді, спрямованої на вилучення з організму чужорідних агентів. У таблиці 4 наведені імунологічні показники щеплених цуценят після інфікування парвовірусом на 3-9 добу.       Таблиця 4. Імунологічні показники щеплених цуценят після інфікування ізолятом парвовірусу ЄН-5/2, М±m, п=3

Показники%		І група (з румосолом)			ІІ група (з фоспренілом)			ІІІ група (без препаратів)
		до зараж.	3 доба	9 доба	до зараж.	3 доба	9 доба	до зараж	3 доба	9 доба
Т-загальні		52,7±0,33	51,3±0,33**	52,3±0,33	51,7±0,33	51,7±0,33	52,3±0,33	52± 0,58	50,3±0,88*	50,3±0,88
Т –хелпери		36,7±0,33	29,7±0,33***	36,3±0,33	35,3±0,67	28±0,58***	35,7±0,33	37±0,58	28,7±1,86**	34±0,58**
Т- супресори		15,7±0,67	21± 0,58***	15,7±0,33	16,3±0,33	22,7±0,33***	17±0,58	16,3±0,33	24± 1,53**	16,7±0,33
Т- активні		2,3±0,33	1,3±0,33*	2±0**	2,7±0,33	1±0***	1,7±0,33*	3,3±0,33	1,3±0,33**	1,3±0,33**
Т –термостаб.		3,3±0,33	6,7±0,33***	3,7±0,33	4±0	6±0,58**	4,3±0,33**	3,3±0,33	5,7±1,2**	4,7±0,33**
Т -0		25,3±0,67	27±0,58*	26±0,58	24,7±0,67	26±0,58	25,7±0,33	25,3±0,33	27±0,58**	27,3±1,2
В –загальні		22,3±0,33	21,3±0,33*	22,7±0,33	23,7±0,33	21,7±0,33**	21,3±0,33**	22±0,58	21,3±0,67	21,3±0,88
НСТ	+	3±0	4,7±0,33***	4,3±1,2	4,7±0,33	2,7±0,33**	3,7±0,33*	4±1,15	4,7±0,67	5,7±0,67
	++	9,7±1,33	9±0,58	5±0,58*	8,3±0,33	12,3±0,33***	3,7±0,33***	6±1,53	11±0,58**	5±2,08
	+++	1±0	2,7±0,33***	1,7±0,33**	1,3±0,33	3±0***	1,7±0,33	2±0	2,7±0,33**	1,7±0,33***

На 3-ю добу після інфікування ізолятом парвовірусу ЄН-5/2 реєстрували достовірне зниження Т- і В-загальних клітин у цуценят І та ІІІ груп.  У першій групі спостерігали зниження рівня Т-загальних на 1,4 % (Р<0,01) і В-загальних (Р<0,05) клітин на 1%. У цуценят другої групи кількість Т- клітин залишалась без змін, а В-клітин зменшилася на 2% (Р<0,01). Зниження Т- і В-клітин на 1,7-0,7% відповідно спостерігали у ІІІ групи інфікованих цуценят. На 9-у добу після зараження нормалізувалися показники Т-і В-клітин у першої та другої групах, тоді як у третій групі рівень Т-і В-клітин не змінювався. На 3-ю добу після зараження встановили порушення регуляторної системи Т-хелперів–Т-супресорів. У цуценят першої та другої груп реєстрували зниження Т-хелперів  на 7-7,3% та підвищення Т-супресорів на 5,3-6,4%. У ІІІ групі  кількість Т-хелперів зменшувалась на 8,3%, Т-супресорів на 7,7%. На рис. 5 показано коливання показника ІРІ та фагоцитарної активності у щеплених цуценят після їх інфікування парвовірусом.

Рис. 5. Показники ІРІ та фагоцитарної активності у щеплених цуценят після введення ізоляту парвовірусу ЄН-5/2

На 3-ю добу в усіх групах відбувалося зниження ІРІ на 0,9-1-1,1 од. (Р<0,001) відповідно. На 9-у добу ІРІ у дослідних групах збільшився за рахунок нормалізації співвідношення Т-хелперів –Т-супресорів. У щеплених цуценят з румосолом ІРІ дорівнював нормальному значенню (2,3 од.). У другій групі з фоспренілом ІРІ знизився на 0,1 од., а у ІІІ групи зменшився на 0,3 од.(Р<0,001). Фагоцитарна активність значно активізувалась на 3-ю добу після зараження у щеплених цуценят з румосолом та фоспренілом на 8,3 – 1,7 % (Р<0,01) відповідно до груп, що свідчить про активацію клітинної ланки імунітету, обумовлену введенням антигену. У  цуценят,  щеплених без препаратів, цей показник збільшився на 6,7 % (Р<0,05). На 9-у добу після інфікування фагоцитарна активність у цуценят набувала значення як на момент зараження. У цуценят після інфікування парвовірусом ЄН-5/2 не спостерігали клінічного прояву хвороби, тільки підвищення температури тіла на 0,5-0,6-1,1 ⁰С у 33-33-67% інфікованих цуценят відповідно до І, ІІ та ІІІ груп.

Встановлено наявність парвовірусу собак у крові цуценят дослідних груп у РІД за методом О.Ухтерлоні зі специфічними сироватками на 3-ю добу після зараження (не більше 2 log₂) та на 9-у добу на рівні 3,3 log₂.  Тоді як у цуценят, щеплених без препаратів, титр антигену на 9-у добу у нативному матеріалі становив 3,6 log₂.

 

ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнені результати моніторингу парвовірусного ентериту та чуми собак, що вказують на циркуляцію збудників серед щеплених і не щеплених собак і виникнення у зв’язку з цим, захворювання із різним симптомокомплексом. Ізоляція парвовірусу, вірусу чуми із клінічного і патологічного матеріалу, визначення біологічних, культуральних властивостей ізолятів, індикація у ПЛР, ІФА, РІД, РГА, електронній мікроскопії доводить їх етіологічне значення. Вперше вивчено противірусну активність препаратів триазолінового ряду (ВПК-108 та румосол) у порівнянні з фоспренілом щодо парвовірусу та вірусу чуми собак. За для оптимізації щеплення цуценят проти парвовірусного ентериту та чуми собак визначено схему введення румосолу, як препарату з імунокорегуючою дією.

1. Аналіз епізоотичної ситуації щодо парвовірусної інфекції та чуми показав виникнення захворювання серед щеплених (38,9 %) та нещеплених (61,1 %) собак різних вікових груп із кишковою (46,7 %), легеневою (20 %), нервовою і шкіряною (13,3 %) та змішаною (6,7 %) формами хвороби. Асоційований перебіг ПЕ та чуми становив 60 % як етіологічний фактор захворювання, ПЕ- у 33,3 %, а вірус чуми- у 6,7 %.
2. Окрім загальних для репродукції у КЕ патологічних змін, утворення фокусів на ХАО (10%) та крововиливів на тілі й голові зародків (50%) відрізняло БН-3 та БП-6 від ЄН-5/2 та БП-8, які зумовили тільки крововиливи на голові зародку (83-17%) відповідно. Наявність парвовірусу (ізолят ЄН-5/2, БП-8, БН-3, БП-6) та вірусу чуми (ізолят БН-3,БП-6 ) підтверджена у РІД та ІФА. Титр ізолятів ЄН-5/2 та БП-8 у КЕ становив 5х10^4,5 ЕІД ₅₀ /см³ й 5х10^3,0  ЕІД ₅₀ /см³ та 7-6 log₂ за РІД до парвовірусу. Титр парвовірусу після культивування у КЕ за РІД у ізолятів БН-3, БП-6 (асоціанти) становив 6  log₂, а вірусу чуми на рівні 4-6 log₂ відповідно до ізолятів.
3. ЦПД ізолятів ЄН-5/2, БП-8, БН-3 і БП-6 у ФКЕ та клітинах Vero характеризувалася заокругленням клітин та формуванням тілець- включень. Титр ЄН-5/2, БП-8 становив у ФКЕ 2х10^5,25ТЦД₅₀/см³ та 2х10^3,2 ТЦД ₅₀/см³, у Vero  2х10^4,8ТЦД₅₀ /см³  та 2х10^3,25ТЦД ₅₀/см³. Титр парвовірусу у складі асоціантів БН-3 і БП-6  при культивуванні у ФКЕ у РІД становив 4-5 log_{2 ,} вірусу чуми 3 log_{2 .}
4. Рівень гемаглютининів ізолятів парвовірусу (ЄН-5/2, БП-8) та асоціації вірусу чуми з парвовірусом (БН-3, БП-6) із еритроцитами свині коливався від 6 до 3 log₂, а із еритроцитами кішки від 4 до 2 log₂ у залежності від пасажу. Ізолят БН-3 володіє нестабільною гемаглютинуючою активністю щодо еритроцитів півня на рівні 5-3 log₂, морської свинки- 4 log
5. За результатами ПЛР встановлено, що ізолят БН-3 має геноми вірусу чуми та парвовірусу, а ізолят ЄН-5/2- геном парвовірусу собак. У ізоляту БП-8 не виявлено специфічних фрагментів ДНК парвовірусу, що потребує подальшої детекції.
6. Ізоляти ЄН-5/2 та БП-8 парвовірусу містять округлі віріони без оболонки, розміром 22-30 нм. В ізолятах БН-3 та БП-8 виявлені овальні віріони чуми із зовнішньою оболонкою та виступами на ній, довжиною 150- 220 нм одночасно з округлими віріонами парвовірусу без оболонки, розміром 20-25 нм.
7. Введення ізоляту ЄН-5/2 у суміші із ВПК-108 та румосолом у концентрації 1 мг/КЕ знижує титр вірусу на 1,5 та 2,2 lg ЕІД₅₀/0,2см³ відповідно. Концентрації 0,02; 0,04; 2 мг/КЕ ВПК -108 знижують титр штаму ЕПМ вірусу чуми на 1,25 – 1,7 та 1,5 lg ЕІД₅₀/0,2см³ .
8. ВПК-108 та румосол у концентрації 0,25 мг/мл затримують ЦПД штаму ЕПМ та ізоляту ЄН-5/2 у ФКЕ до 48 годин на відміну від фоспренілу. Встановлено зниження титру штаму ЕПМ на 1,5 – 1,3 lg ТЦД₅₀/0,5см³ у присутності румосолу і фоспренілу та на 1,2-1 й 1,5 lg ТЦД₅₀/0,5см³  парвовірусу ЄН- 5/2, що зумовили ВПК-108, румосол та фоспреніл.
9. Порівняно до фоспренілу, румосол після триразового введення поспіль цуценятам у концентрації 0,5 мг/кг підвищує рівень гемоглобіну (Р<0,01), Т-загальних клітин на 1,2 % (Р<0,01), ІРІ на 0,6 од. (Р<0,001), фагоцитарну активність на 5 % (Р<0,01), ЦІК на 16,1 од. екст.(Р<0,05), тоді як фоспреніл зменшує кількість гемоглобіну на 3,7 г/л (Р<0,05) та еозинофілів на 1,3 % (Р<0,001). Кількість моноцитів збільшується на 2,0(Р<0,01)-2,3 (Р<0,001)% у цуценят обох дослідних груп.

• Застосування триразового введення румосолу та фоспренілу у концентрації 0,5-0,4 мг/кг перед щепленням зменшує розвиток імуносупресивного впливу вакцини шляхом підвищення метаболічної та фагоцитарної активності (8,4-6,7 %) нейтрофілів на 7-у добу, а показники Т- і В-загальних клітин (1-1,7 % і 1-3,0 %) та ІРІ (0,1-0,4 од.) на 21-у добу після вакцинації. Препарати стимулюють показники гемо- та лейкопоезу, а румосол додатково збільшує рівень еритроцитів та кольоровий індекс у межах фізіологічних норм. Румосол може бути рекомендовано як засіб імунокорегувальної дії.
• Зараження щеплених цуценят ізолятом ЄН-5/2 парвовірусу на фоні триразового введення поспіль румосолу та фоспренілу в дозі 0,5-0,4 мг/кг вплинуло на підвищення рівня моноцитів на 2,4-1,6 %, (Р<0,001), фагоцитарної активності на 8,3-1,7 % (Р<0,01), ЦІК у 3,5 -1,5 рази (Р<0,001) на 3-ю добу, а показників Т- і В-загальних клітин та рівень ІРІ на 9-у добу порівняно до цуценят, щеплених без препаратів. Румосол та фоспреніл затримують час і знижують показник  підвищення температури у інфікованих  ізолятом ЄН-5/2 парвовірусу щеплених цуценят удвічі, порівняно до щеплених без препаратів супроводу.

 

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Методичні рекомендації «Застосування препарату румосол для підвищення поствакцинального імунітету цуценят», які затверджено науково – методичною радою Державного комітету ветеринарної медицини України (протокол № 2 від  25 грудня 2008 р.).
2. „Похідні 1,2,4-триазолу, що виявляють противірусну активність по відношенню до вірусів курячих ембріонів” Деклараційний патент України (заявл. 22.04.2008 р., U200805244, опубл.27.10.2008).
3. „Ізолят ЄН-5/2, як продуцент антигену парвовірусу собак (родина Parvoviridae, рід Parvovirus)”, Деклараційний патент України (заявл.№ u 2008 13172; заявл. 13.11.2008; опубл. 12.10.2009).

 

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ  ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Полушко О.В. Мониторинг, специфическая профилактика и методы лечения чумы собак в г. Луганске [Текст] / О.В. Полушко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки.- 2005.- № 50/73.- С. 183-188.
2. Полушко О.В. Деякі біологічні властивості вакцинного штаму вірусу чуми м’ясоїдних [Текст] / О.В. Полушко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки.- -№ 63/86.- С. 125-128.
3. Пархоменко Л.І. Первинна ізоляція вірусу чуми м’ясоїдних від собак [Текст] / Л.І. Пархоменко, О.В. Ільіна // Вісник Житомирського ДАУ. – 2007.- № 2 (19) т. 1. – С. 141-145 (Дисертант самостійно проводив ізоляцію вірусів із клінічного матеріалу від хворих собак .
4. Ільіна О.В. Цитопатогенні властивості ізолятів вірусу чуми та парвовірусу собак у культурі клітин Vero [Текст] / О.В. Ільіна //  Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки. – 2007. – № 78/101.- С. 260- 264.
5. Ільіна О.В. Індикація вірусу чуми та парвовірусу собак [Текст] / О.В. Ільіна // Вісник Полтавської державної аграрної академії. – 2008. – № 1 (48). – С. 198-201.
6. Ільіна О.В. Імуномоделююча дія препарату триазолінового ряду щодо імунізації щенят у порівнянні з фоспренілом [Текст] / О.В. Ільіна, А.М. Селезньова, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки. – 2008. – № 92. – С. 92-96 (Диссертант встановив імуномоделюючу активність препарату румосол порівняно до фоспренілу при щепленні цуценят).
7. Ільіна О.В. Противірусна активність нових препаратів триазолінового ряду щодо вірусу чуми та парвовірусу собак in vitro [Текст] / О.В. Ільіна, В.Й. Іздепський, Л.І. Пархоменко, Б.Т. Стегній, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко // Ветеринарна біотехнологія ДНКІБШМ. – К. – 2008.- № 13 (том 2). – С. 88- 92 (Дисертант встановив противірусну активність препарату румосол порівняно до фоспренілу у культурі клітин ФКЕ .
8. Ільіна О.В. Визначення противірусної активності деяких похідних 1,2,4 – триазолу відносно вірусу чуми та парвовірусу [Текст] / О.В. Ільіна, Л.І. Пархоменко, В.Й. Іздепський, В.В. Парченко, А.Г. Каплаушенко // Збірник наукових праць Луганського НАУ: ветеринарні науки.- 2008.-№ 84.- С. 64- 67 (Дисертант визначив противірусну активність препаратів румосол та ВПК-108 щодо вірусів у КЕ).
9. Пархоменко Л.І. Методи отримання гіперімунних сироваток та використання їх для індикації парвовірусу собак [Текст] / Л.І. Пархоменко, О.В. Ільіна, О.О. Довганюк // Збірник наукових праць. Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини.- Х. -2008.- Випуск 16 (том 2): ветеринарні науки – С. 103-106 (Дисертант апробував методики отримання гіперімунної сироватки щодо парвовірусу собак від кролів).
10. Ільіна О.В. Застосування препарату румосол для підвищення поствакцинального імунітету цуценят [Текст] / О.В. Ільіна, Л.І. Пархоменко, Б.Т. Стегній, М.І. Келеберда: методичні рекомендації.- Луганськ, 2008.- 19 . (Дисертант встановив імуномоделюючу дію румосолу при щепленні цуценят та провів узагальнення отриманих результатів).
11. Пат. 36330 Україна, С07Д 249/00 А61К 31/41. Похідні 1,2,4 –триазолу, що виявляють противірусну активність по відношенню до вірусів курячих ембріонів [Текст]. Книш Є. Г., Парченко В.В., Панасенко О.І., Каплаушенко А.Г., Каплаушенко Т.М., Гоцуля Т.С., Пархоменко Л.І., Іздепський В.Й., Ільіна О.В.[та ін.] – № u 2008 05244; заявл. 22.04.2008; опубл. 27.10.2008, Бюл. 20 (Дисертант провів дослідження з визначення противірусної дії препарату ВПК-108 та румосол у відношенні вірусу чуми та парвовірусу собак при адаптації їх до КЕ).
12. Пат. 44402 Україна. Ізолят ЄН-5/2 , як продуцент антигену парвовірусу собак (родина Parvoviridae, рід Parvovirus)[Текст] / Л.І. Пархоменко, О.В. Ільіна, Б.Т. Стегній, М.І. Келеберда – № u 2008 13172; заявл. 13.11.2008; опубл. 12.10.2009, Бюл. 19 (Дисертант провів дослідження щодо ізоляції парвовірусу та визначення його біологічних властивостей)
13. Ільіна О.В. Індикація вірусу чуми та парвовірусу собак за допомогою полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу [Текст] / О.В. Ільіна // Науковий вісник Луганського НАУ: ветеринарні науки.- 2009.- № 9.-С.43-46.

 

 

Ільіна О.В. Оцінка ефективності вакцинопрофілактики парвовірусної інфекції та чуми у собак. – Рукопис.

 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія. Національний науковий центр „Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини”, Харків, 2010.

 

Дисертація присвячена вивченню епізоотичної ситуації щодо розповсюдження парвовірусного ентериту, чуми у собак із урахуванням сезонності, породного складу та віку серед щеплених і не щеплених собак, ізоляції та вивченню біологічних властивостей польових ізолятів,  визначенню противірусної дії препаратів триазолінового ряду і оцінки впливу препарату румосол із цієї групи на ефективність імунопрофілактики собак.

За допомогою РІД, із специфічними сироватками щодо вірусу чуми та парвовірусу собак, встановлено співвідношення вірусів у патологічному, клінічному матеріалі та лабораторних зразках після культивування у курячих ембріонах і культурах клітин, а також після біопроби на морських свинках.

Вивчені біологічні властивості ізолятів парвовірусу (ЭН-5/2, БП-8) та асоціації вірусу чуми з парвовірусом (БН-3, БП-6) із використанням курячих ембріонів, ФКЕ, клітин Vero та проведено індикацію збудників за ПЛР, ІФА, РІД, РГА, ЕМ.

Вперше випробувано противірусну дію різних концентрацій препаратів триазолінового ряду, ВПК-108 і румосолу, щодо парвовірусу, вірусу чуми, порівняно до фоспренілу, in vitro та in ovo, яка проявлялася затримкою ЦПД на 48 годин у клітинах ФКЕ та пригніченням прояву деяких патологічних ознак у КЕ при зниженні їх інфекційної активності.

Титр вирусу чуми у суміші з румосолом и фоспренілом знижувався на 1,5-1,3 lg ТЦД ₅₀/см³. Титр парвовірусу у присутності ВПК-108, румосолу, фоспренілу  зменшувався на 1,2-1-1,5 lg ТЦД₅₀/0,5см³. У курячих ембріонах титр вірусу чуми (штам ЕПМ) зменшувався на 1,25-1,7-1,5 lg ЕІД ₅₀/0,2 см³ при концентраціях 0,02-0,04-2 мг/КЕ. Румосол і ВПК-108 у концентрації 1 мг/КЕ знижували інфекційну активність парвовірусу (ізолят ЄН-5/2) на 1,5-2,2 lg ЕІД ₅₀/0,2 см³.

Встановлено, що румосол після триразового введення впродовж 3-х діб у концентрації 0,5 мг/кг, найбільш активно порівняно до фоспренілу, проявляє стимулюючий ефект на показники гемо-, лейко- та імунопоезу.

Застосування триразового введення румосолу та фоспренілу перед щепленням зменшує розвиток імуносупресивного впливу вакцини шляхом підвищення метаболічної та фагоцитарної активності (8,4-6,7 %) нейтрофілів на 7-у добу, а рівень Т- і В-загальних клітин (1-1,7 % і 1-3,03 %) та ІРІ (0,1-0,4 од.) на 21 добу після вакцинації цуценят. Препарати стимулюють гемо- та лейкопоез.

Зараження щеплених цуценят ізолятом парвовірусу ЄН-5/2 на фоні введених препаратів імуносупресивно впливало на 3-ю добу після інфікування та на 9-у добу підвищувало показники Т-і В-загальні клітини, ІРІ, ЦІК у інфікованих цуценят.  Румосол та фоспреніл затримують час і знижують показник  підвищення температури у інфікованих  ізолятом ЄН-5/2 парвовірусу щеплених цуценят удвічі, порівняно до щеплених без препаратів супроводу.

Ключові слова: парвовірусний ентерит, чума собак, препарати триазолінового ряду (румосол і ВПК-108), противірусна активність та імуномоделююча дія, вакцинопрофілактика, фоспреніл.

 

Ильина О.В. Оценка эффективности вакцинопрофилактики парвовирусной инфекции и чумы у собак. – Рукопись.

 

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.03 – ветеринарная микробиология, эпизоотология, инфекционные болезни и иммунология. Национальный научный центр „Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины”, Харьков, 2010.

 

Диссертация посвящена изучению эпизоотической ситуации распространения парвовирусного энтерита, чумы у собак с учетом сезонных, породных и возрастных особенностей среди привитых и не привитых собак, изоляции и изучению биологических свойств полевых изолятов,  определению противовирусного действия препаратов триазолинового ряда и оценки влияния препарата румосол из этой группы на эффективность иммунопрофилактики собак.

 

С помощью РИД и гипериммунных сывороток, полученных на кроликах,  установлено соотношение изучаемых вирусов в патологическом, клиническом материале и лабораторных образцах после культивирования в куриных эмбрионах и культурах клеток, а также после биопробы на морских свинках.

Изучены биологические свойства изолятов парвовируса (ЕН-5/2, БП-8) и ассоциации вируса чумы с парвовирусом (БН-3, БП-6) на куриных эмбрионах, ФКЕ, клеток Vero и проведена индикация возбудителей в ПЦР, ИФА, РИД, РГА, ЭМ.

Испытано противовирусное действие разных концентраций препаратов триазолинового ряда in ovo, которое характеризовалось угнетением некоторых патологических признаков и снижением титра вируса чумы (штамм ЕПМ) на 1,25-1,7-1,5 lg ЕИД _50/0,2см³ при концентрациях 0,02-0,04-2 мг/КЭ препарата ВПК-108. Румосол и ВПК-108 в концентрации 1 мг/КЕ снижали инфекционную активность парвовируса (изолят ЕН-5/2) на 1,5-2,2 lg ЕИД ₅₀/0,2 см³.

При определении противовирусного действия препаратов ВПК-108 и румосол в концентрации 0,25 мг/мл in vitro регистрировали задержку ЦПД вирусов в клетках ФКЭ на 48 часов, тогда, как 0,25 мг/мл фоспренила не тормозило проявление ЦПД, которое регистрировали через 24 часа после инфицирования. Титр вируса чумы в смеси с румосолом и фоспренилом снижался на 1,5-1,3 lg ТЦД ₅₀/0,5см³. Титр парвовируса в присутствии ВПК-108, румосола, фоспренила уменьшался на 1,2-1-1,5 lg ТЦД₅₀/0,5см³.

Установлено, что румосол после трехкратного введения на протяжении 3-х суток в концентрации 0,5 мг/кг, наиболее активно в сравнении  с фоспренилом, проявляет стимулирующий эффект на показатели гемо-, лейко- и иммунопоэза.

Стимулируя факторы клеточного и гуморального иммунитета, румосол и  фоспренил, повышают эффективность вакцинации собак против парвовирусного энтерита и чумы, тем самым уменьшают развитие иммуносупрессивного влияния вакцины. Применение трехкратного введения румосола и фоспренила перед вакцинацией повышает уровень фагоцитарной (8,4-6,7 %) и метаболической активности нейтрофилов на 7-е сутки, а показатели Т- и В- клеток (1-1,7 % и 1-3,03 %) и ИРИ (0,1-0,4 ед.) на  21-е сутки после вакцинации щенков. Препараты стимулируют гемо- и лейкопоэз, а именно повышают уровень гемоглобина, количество сегментоядерних и палочкоядерных нейтрофилов, снижают СОЭ и количество эозинофилов, а румосол дополнительно увеличивает уровень эритроцитов и цветной показатель в пределах физиологических норм.

При заражении щенков изолятом парвовируса ЕН-5/2, которые вакцинированны на фоне введения румосола и фоспренила, наблюдали иммуносупрессивное действие на 3-и сутки после инфицирования, а на 9-е сутки активизацию Т-и В- клеток и повышение уровня ИРИ, ЦИК у инфицированных щенков.  Румосол и фоспренил задерживают время и снижают показатель  повышения температуры у инфицированных  изолятом ЕН-5/2 парвовируса привитых щенков вдвое по сравнению с привитыми щенками без препаратов.

Підписано до друку .2010 р. Формат 60×90 ¹/₁₆

Друк офсет. Папір офсет. Гарнітура Times New Roman.

Умов. друк. арк. 1,5. Обл.-вид. арк. 1,28. Тираж 100 прим.

Надруковано АТЗТ «САММІТ-Харків»

Св-во ДК № 133 від 01.08.2000 р.

61023, м. Харків, вул. Мироносицька, 86. Тел.: 716-22-00