При інтенсивному вирощуванні свиней із застосуванням техно- логічних методів годівлі, утри- мання, відлучення поросят від свиноматок, формування груп на дорощування і відгодівлю, масо- вих ветеринарних маніпуляціях, хірургічних втручаннях неможли- во уникнути стресових станів.
Відомо, що у свиней стрес про- являється особливо гостро, вини- кає так званий стресовий синдром свиней. Розвиток стресового син- дрому виражається підвищеною збудливістю, зниженням продук- тивності, а в сукупності із домі-нуючою патологією – загибеллю тварин.
Механізм розвитку стрес- реакції тісно пов’язаний із акти- вацією перекисного окиснення ліпідів, депресією антиоксидант- ного потенціалу. Як вказує один із дослідників цієї проблеми В. А. Барабой, продукти перекис- ного окиснення ліпідів при підви- щенні їх концентрації у тканинах вище базальної виступають у ролі первинного медіатора стресу, за- пускаючи весь механізм цієї адап- таційної реакції організму на дію екстремальних факторів.
Для корекції стресових станів застосовують фармакологічні пре- парати, що запобігають патоло- гічним проявам, викликаними стрес-факторами, чи усувають їх. До них належать адаптогени, вітаміни, мінеральні речовини, транквілізатори, пробіотики.
На сьогоднішній день групою вітчизняних учених розроблена і впроваджена у клінічну практику серія препаратів, виготовлених на основі субстанції піпериди- нію 5-(фуран-2-іл)-4-феніл-1,2,4- триазол-3-ілтіоацетату («Три- фузол» 1% розчин для ін’єкцій,оральна форма 1% розчину три- фузолу, трифузолу крем-емульсія 1% тощо). Дані лікарські засоби з успіхом застосовуються для ліку- вання і профілактики патології великої рогатої худоби, свиней, овець, собак, котів, свійської пти- ці і, безперечно, можуть скласти конкуренцію іншим препаратам.
Тому мета даної роботи поляга- ла у клініко-експериментальному обґрунтуванні дії трифузолу на організм тварин, їх основні клі- нічні, гематологічні і біохімічні показники, а також визначенні антиоксидантних властивостей препарату, його профілактичної і лікувальної дії при патологічних процесах, що супроводжуються надмірною ліпопероксидацією – стресові стани, запальні процеси.
Матеріали і методи. З метою ви- вчення дії трифузолу на кліні- ко-біохімічний статус тварин було сформовано 5 дослідних груп клінічно здорових по- росят масою тіла 15–20 кг. Дослідним поросятам, після попередньої дегельмінтизації, внутрішньом’язово ін’єктували трифузолу 1% розчин з інтервалом 72 години в дозі 1,0 мг/кг упродовж 10 днів. До застосування препара- ту, а також на третю і десяту добу відбирали кров для гематологіч- них і біохімічних досліджень. У крові визначали рівень гемоглобі- ну, а також кількість еритроцитів і лейкоцитів. У сироватці крові до- сліджували вміст загального білка, альбуміну, лужної фосфатази, ала- нін- і аспартатамінотрансфераз, лактатдегідрогенази, гама-глута- мілтранспептидази, креатиніну, сечовини, глюкози, загального хо- лестерину, тригліцеридів, амілази, білірубіну і С-реактивного білка.
Паралельно досліджувався клі- нічний статус тварин і їх загаль- ний стан.
Для визначення антиоксидант-ної активності (АОА) трифузолу були використані методи оцінки АОА за інгібуванням накопичен- ня активних форм кисню. Це, зо- крема, метод вивчення впливу фі- зіологічно активних сполук (ФАС) на швидкість реакції автоокис- лення адреналіну в аденохром. Реакція заснована на нефермен- тативному окисленні адреналіну в аденохром, що відбувається в лужному середовищі і супрово- джується накопиченням вільного аніон-радикалу кисню (О2•–). У біологічних системах швидкість процесу залежить від активності ферменту супероксиддисмутази,валися в межах фізіологічної нор- ми, характерної для даного виду тварин.
Отримані результати гемато- логічних досліджень вказують на властивість трифузолу стиму- лювати еритро- і лейкопоетичні функції з наростанням рівня ге- моглобіну. В меншій мірі таку дію виявляє схожий препарат – тіо- триазолін.
Аналіз біохімічних показників сироватки крові показує нарос- тання вмісту загального білка, рі- вень якого утримувався до десятої доби. Про інтенсифікацію білко- вого обміну свідчить підвищення кількості креатиніну.
Підвищення інтенсивності біл- кового обміну супроводжується тенденцією до збільшення актив-ності ферментів переамінуван- ня (аланінова й аспарагінова трансферази), а також лужноїфосфатази.
Динаміка дещо підвище-них спочатку показників ак- тивності лактатдегідрогенази і гама-глутамілтранспептидази свідчить про виражені гепатопро-
текторні властивості препарату. Ін’єкції трифузолу підвищу- вали інтенсивність вуглеводного обміну, про що свідчить тенден- ція до підвищення активності a-амілази. На це ж вказує і значне підвищення рівня глюкози. Застосування препарату суттєво не впливало на кількість загально- го холестерину, однак рівень три- гліцеридів достовірно знижувався на десяту добу при використанні трифузолу. Також відмічалась тен- денція до зниження у сироватці
крові концентрації сечовини. Рівень загального білірубіну, дещо підвищений на початку, знижувався під дією трифузолу. С-реактивний білок виявлявся в субклінічних інтервалах у 83% тварин, через три доби – у 25% і але в хімічній системі in vitro ця реакція може бути застосована для кількісної оцінки АОА ФАС.
Далі нами була проведена апро- бація окремих препаратів даної серії з метою вивчення їх про- філактичної і лікувальної дії при стресових станах, пов’язаних із перегрупуванням поросят після відлучення, оперативних втру- чаннях, гнійно-запальних про- цесах.
Результати досліджень. У ре- зультаті проведених досліджень встановлено, що при паренте- ральному застосуванні трифузолу основні клінічні параметри (тем- пература, пульс, дихання) коли-на десяту добу не реєструвався взагалі.
Отже, аналіз динаміки деяких біохімічних показників дозволяє виділити наступні моменти впли- ву трифузолу на організм тварин: інтенсифікація білкового і вугле- водного обміну, які складають імуномоделюючу, антиоксидант- ну, гепатопротекторну і протиза- пальну дію. Окрім цього, засто- сування препаратів позитивно діє на динаміку гематологічних показників і не впливає на пара- метри клінічного стану.
Визначення антиоксидантної активності трифузолу проведені в дослідах «in vitro». Як еталон для порівняння був обраний широ- ко відомий у клінічній практиці тіотриазолін. Це високоефектив- ний лікарський засіб із широким спектром дії, що має антиокси- дантну, мембраностабілізуючу, імуномоделюючу, протизапальну дію. Встановлено, що трифузол у біологічних системах проявляє здатність до інгібування активних форм кисню. За антиоксидантною активністю тіотриазолін поступа- ється трифузолу на 4,1%.
Відомо, що відлучення поросят від свиноматок і формування із них груп на дорощування є силь- ним стресовим фактором, що по-
значається на продуктивності тва- рин та їх здоров’ї.
З метою профілактики стре- сових станів у поросят відразу після відлучення ми викорис- товували 1% розчин ін’єкційної форми трифузолу з інтервалом 72 години у дозі 1,0–1,5 мг/кг шля- хом внутрішньом’язових ін’єкцій упродовж 10 діб. За 10 діб маса тіла дослідних тварин зросла з 9,04±0,43 кг до 11,12±0,45 кг (се- редньодобовий приріст – 208 г). У контрольній (інтактній) гру- пі жива маса тварин збільшила- ся з 8,44±0,64 кг до 9,80±0,60 кг (середньодобовий приріст стано- вив 136 г).
Також було встановлено вплив оральної форми трифузолу на збереженість свиней, їх продук- тивність в умовах стресового на- вантаження. Для цього було сфор- мовано дві групи тварин із числа поросят порід велика біла і лан- драс на дорощуванні – найбільш чисельної й уразливої до стресо- вих впливів вікової групи свиней.
Дослідні тварини (n=51) у віці чотирьох тижнів були щойно від- лучені від свиноматок і переведені в групу дорощування. Упродовж п’яти діб тваринам цієї групи гру- повим методом задавали препарат «Трифузол» із розрахунку 1 л три-фузолу 1% на 1000 л води для напу- вання. Доступ до води й розчине- ного у ній препарату був вільним.
Тварини контрольної групи (n=54), віком п’ять тижнів, були переведені на дорощування в мі- сячному віці. Воду для напування такі тварини отримували без роз- чиненого у ній трифузолу.
За тваринами обох груп здійсню- вали клінічний моніторинг, звер- тали увагу на рухову активність, відношення до корму, наявність патології. Також тварин обох груп зважували на початку дослідження, на шостий день (після закінчення випоювання препарату) та на 21-й день від початку експерименту.
В результаті проведених дослі- джень встановлено, що оральне за- стосування трифузолу поросятам дослідної групи не впливало на основні клінічні параметри тварин, які коливалися в межах фізіологіч- ної норми, характерної для даного виду тварин. Вони були активними, добре поїдали корм. Випадків за- хворювання й загибелі тварин до- слідної групи не зафіксовано. Збе- реженість поголів’я – 100%.
Серед поголів’я свиней контроль- ної групи, які не отримували три- фузолу, зареєстровано три випадки захворювання свиней з ознаками діареї, одна тварина загинула.
Середньодобовий приріст маси тіла у тварин дослідної групи в проміжку між першим і другим контрольними зважуваннями (пе- ріод випоювання препарату) ста- новив 286 г, у тварин контрольної групи – 153 г.
У періоді між другим і третім контрольними зважуваннями (два тижні після випоювання препара- ту) середньодобовий приріст маси тіла у тварин дослідної групи ста- новив 183 г, контрольної – 135 г.
Достатньо небезпечним є со- матичний (біологічний) стрес, що розвивається у відповідь на безпо-середню дію подразником (меха- нічним, термічним, хімічним) на покриви тіла (мембрани клітин), а сигналом пошкодження є темпе- ратурні, тактильні і, в особливості, больові відчуття. Прикладом хі- рургічного стресу у свиней можуть бути герніотомії. Операційна трав- ма у сукупності з постопераційною запальною реакцією, за нашими даними, призводить до активації процесів ліпопероксидації, депре- сії антиоксидантних механізмів.
Внутрішньом’язові ін’єкції 1% розчину трифузолу з інтервалом 24–48 годин суттєво активізува- ли ключові ферменти антиокси- дантного захисту – супероксид- дисмутазу і каталазу на 25% і 18% відповідно, що знижувало рівень токсичних кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів. Клінічно це проявлялося змен- шенням інтенсивності запальної реакції (третя доба), прискорен- ням репаративних процесів (сьома доба), зниженням відсотку після- операційних ускладнень.
Нашими дослідженнями вста- новлено розвиток оксидативного
стресу у вогнищі локального гній- ного запалення внаслідок акти- вації нейтрофільних оксидаз на фоні гіпоксії. Фактично, продук- ти перекисного окислення ліпідів, разом із лейкотриєнами і метабо- літами простагландину формують локальні симптоми запалення. Частина секретованих нейтро- філами активних форм кисню, у тому числі пероксидних радика- лів, секретується у кров.
Тому з патогенетичною метою, для лікування локалізованих форм запально-гнійних процесів у свиней та інших видів тварин, ми використовували місцево мазь «Левоксид» з умістом субстанції трифузолу на гідрофільній основі (І фаза ранового процесу) і 1% мазь трифузолу у формі крем-емульсії (ІІ фаза ранового процесу).
«Левоксид» застосовують місце- во. Маззю просочують стерильні марлеві серветки, якими заповню- ють ранову порожнину. Можливе введення мазі у порожнину рани через дренажні трубки чи катете- ри та застосування під пов’язкою. Мазь застосовують раз на добу до
повного звільнення рани від гній- но-некротичних мас.
«Трифузолу крем-емульсію 1%» застосовують місцево після по- вного очищення від гнійно-не- кротичних мас шляхом щоденних аплікацій чи введення у ранову порожнину до появи виражених ознак епітелізації з метою анти- оксидантного впливу, імуности- муляції, нормалізації обміну ре- човин.
Паралельно, шляхом внутрішньо- м’язових ін’єкцій, застосовували 1% розчин трифузолу (1,0–1,5 мг/кг) з інтервалом 24–48 годин до видужу- вання.
Застосування патогенетичного методу, порівняно із традиційни- ми способами, дозволяє скороти- ти терміни лікування на 4–6 днів.
Список матеріалів, використаних для написання статті, знаходиться у редакції та надається за запитом
Відомо, що у свиней стрес про- являється особливо гостро, вини- кає так званий стресовий синдром свиней. Розвиток стресового син- дрому виражається підвищеною збудливістю, зниженням продук- тивності, а в сукупності із домі-нуючою патологією – загибеллю тварин.
Механізм розвитку стрес- реакції тісно пов’язаний із акти- вацією перекисного окиснення ліпідів, депресією антиоксидант- ного потенціалу. Як вказує один із дослідників цієї проблеми В. А. Барабой, продукти перекис- ного окиснення ліпідів при підви- щенні їх концентрації у тканинах вище базальної виступають у ролі первинного медіатора стресу, за- пускаючи весь механізм цієї адап- таційної реакції організму на дію екстремальних факторів.
Для корекції стресових станів застосовують фармакологічні пре- парати, що запобігають патоло- гічним проявам, викликаними стрес-факторами, чи усувають їх. До них належать адаптогени, вітаміни, мінеральні речовини, транквілізатори, пробіотики.
На сьогоднішній день групою вітчизняних учених розроблена і впроваджена у клінічну практику серія препаратів, виготовлених на основі субстанції піпериди- нію 5-(фуран-2-іл)-4-феніл-1,2,4- триазол-3-ілтіоацетату («Три- фузол» 1% розчин для ін’єкцій,оральна форма 1% розчину три- фузолу, трифузолу крем-емульсія 1% тощо). Дані лікарські засоби з успіхом застосовуються для ліку- вання і профілактики патології великої рогатої худоби, свиней, овець, собак, котів, свійської пти- ці і, безперечно, можуть скласти конкуренцію іншим препаратам.
Тому мета даної роботи поляга- ла у клініко-експериментальному обґрунтуванні дії трифузолу на організм тварин, їх основні клі- нічні, гематологічні і біохімічні показники, а також визначенні антиоксидантних властивостей препарату, його профілактичної і лікувальної дії при патологічних процесах, що супроводжуються надмірною ліпопероксидацією – стресові стани, запальні процеси.
Матеріали і методи. З метою ви- вчення дії трифузолу на кліні- ко-біохімічний статус тварин було сформовано 5 дослідних груп клінічно здорових по- росят масою тіла 15–20 кг. Дослідним поросятам, після попередньої дегельмінтизації, внутрішньом’язово ін’єктували трифузолу 1% розчин з інтервалом 72 години в дозі 1,0 мг/кг упродовж 10 днів. До застосування препара- ту, а також на третю і десяту добу відбирали кров для гематологіч- них і біохімічних досліджень. У крові визначали рівень гемоглобі- ну, а також кількість еритроцитів і лейкоцитів. У сироватці крові до- сліджували вміст загального білка, альбуміну, лужної фосфатази, ала- нін- і аспартатамінотрансфераз, лактатдегідрогенази, гама-глута- мілтранспептидази, креатиніну, сечовини, глюкози, загального хо- лестерину, тригліцеридів, амілази, білірубіну і С-реактивного білка.
Паралельно досліджувався клі- нічний статус тварин і їх загаль- ний стан.
Для визначення антиоксидант-ної активності (АОА) трифузолу були використані методи оцінки АОА за інгібуванням накопичен- ня активних форм кисню. Це, зо- крема, метод вивчення впливу фі- зіологічно активних сполук (ФАС) на швидкість реакції автоокис- лення адреналіну в аденохром. Реакція заснована на нефермен- тативному окисленні адреналіну в аденохром, що відбувається в лужному середовищі і супрово- джується накопиченням вільного аніон-радикалу кисню (О2•–). У біологічних системах швидкість процесу залежить від активності ферменту супероксиддисмутази,валися в межах фізіологічної нор- ми, характерної для даного виду тварин.
Отримані результати гемато- логічних досліджень вказують на властивість трифузолу стиму- лювати еритро- і лейкопоетичні функції з наростанням рівня ге- моглобіну. В меншій мірі таку дію виявляє схожий препарат – тіо- триазолін.
Аналіз біохімічних показників сироватки крові показує нарос- тання вмісту загального білка, рі- вень якого утримувався до десятої доби. Про інтенсифікацію білко- вого обміну свідчить підвищення кількості креатиніну.
Підвищення інтенсивності біл- кового обміну супроводжується тенденцією до збільшення актив-ності ферментів переамінуван- ня (аланінова й аспарагінова трансферази), а також лужноїфосфатази.
Динаміка дещо підвище-них спочатку показників ак- тивності лактатдегідрогенази і гама-глутамілтранспептидази свідчить про виражені гепатопро-
текторні властивості препарату. Ін’єкції трифузолу підвищу- вали інтенсивність вуглеводного обміну, про що свідчить тенден- ція до підвищення активності a-амілази. На це ж вказує і значне підвищення рівня глюкози. Застосування препарату суттєво не впливало на кількість загально- го холестерину, однак рівень три- гліцеридів достовірно знижувався на десяту добу при використанні трифузолу. Також відмічалась тен- денція до зниження у сироватці
крові концентрації сечовини. Рівень загального білірубіну, дещо підвищений на початку, знижувався під дією трифузолу. С-реактивний білок виявлявся в субклінічних інтервалах у 83% тварин, через три доби – у 25% і але в хімічній системі in vitro ця реакція може бути застосована для кількісної оцінки АОА ФАС.
Далі нами була проведена апро- бація окремих препаратів даної серії з метою вивчення їх про- філактичної і лікувальної дії при стресових станах, пов’язаних із перегрупуванням поросят після відлучення, оперативних втру- чаннях, гнійно-запальних про- цесах.
Результати досліджень. У ре- зультаті проведених досліджень встановлено, що при паренте- ральному застосуванні трифузолу основні клінічні параметри (тем- пература, пульс, дихання) коли-на десяту добу не реєструвався взагалі.
Отже, аналіз динаміки деяких біохімічних показників дозволяє виділити наступні моменти впли- ву трифузолу на організм тварин: інтенсифікація білкового і вугле- водного обміну, які складають імуномоделюючу, антиоксидант- ну, гепатопротекторну і протиза- пальну дію. Окрім цього, засто- сування препаратів позитивно діє на динаміку гематологічних показників і не впливає на пара- метри клінічного стану.
Визначення антиоксидантної активності трифузолу проведені в дослідах «in vitro». Як еталон для порівняння був обраний широ- ко відомий у клінічній практиці тіотриазолін. Це високоефектив- ний лікарський засіб із широким спектром дії, що має антиокси- дантну, мембраностабілізуючу, імуномоделюючу, протизапальну дію. Встановлено, що трифузол у біологічних системах проявляє здатність до інгібування активних форм кисню. За антиоксидантною активністю тіотриазолін поступа- ється трифузолу на 4,1%.
Відомо, що відлучення поросят від свиноматок і формування із них груп на дорощування є силь- ним стресовим фактором, що по-
значається на продуктивності тва- рин та їх здоров’ї.
З метою профілактики стре- сових станів у поросят відразу після відлучення ми викорис- товували 1% розчин ін’єкційної форми трифузолу з інтервалом 72 години у дозі 1,0–1,5 мг/кг шля- хом внутрішньом’язових ін’єкцій упродовж 10 діб. За 10 діб маса тіла дослідних тварин зросла з 9,04±0,43 кг до 11,12±0,45 кг (се- редньодобовий приріст – 208 г). У контрольній (інтактній) гру- пі жива маса тварин збільшила- ся з 8,44±0,64 кг до 9,80±0,60 кг (середньодобовий приріст стано- вив 136 г).
Також було встановлено вплив оральної форми трифузолу на збереженість свиней, їх продук- тивність в умовах стресового на- вантаження. Для цього було сфор- мовано дві групи тварин із числа поросят порід велика біла і лан- драс на дорощуванні – найбільш чисельної й уразливої до стресо- вих впливів вікової групи свиней.
Дослідні тварини (n=51) у віці чотирьох тижнів були щойно від- лучені від свиноматок і переведені в групу дорощування. Упродовж п’яти діб тваринам цієї групи гру- повим методом задавали препарат «Трифузол» із розрахунку 1 л три-фузолу 1% на 1000 л води для напу- вання. Доступ до води й розчине- ного у ній препарату був вільним.
Тварини контрольної групи (n=54), віком п’ять тижнів, були переведені на дорощування в мі- сячному віці. Воду для напування такі тварини отримували без роз- чиненого у ній трифузолу.
За тваринами обох груп здійсню- вали клінічний моніторинг, звер- тали увагу на рухову активність, відношення до корму, наявність патології. Також тварин обох груп зважували на початку дослідження, на шостий день (після закінчення випоювання препарату) та на 21-й день від початку експерименту.
В результаті проведених дослі- джень встановлено, що оральне за- стосування трифузолу поросятам дослідної групи не впливало на основні клінічні параметри тварин, які коливалися в межах фізіологіч- ної норми, характерної для даного виду тварин. Вони були активними, добре поїдали корм. Випадків за- хворювання й загибелі тварин до- слідної групи не зафіксовано. Збе- реженість поголів’я – 100%.
Серед поголів’я свиней контроль- ної групи, які не отримували три- фузолу, зареєстровано три випадки захворювання свиней з ознаками діареї, одна тварина загинула.
Середньодобовий приріст маси тіла у тварин дослідної групи в проміжку між першим і другим контрольними зважуваннями (пе- ріод випоювання препарату) ста- новив 286 г, у тварин контрольної групи – 153 г.
У періоді між другим і третім контрольними зважуваннями (два тижні після випоювання препара- ту) середньодобовий приріст маси тіла у тварин дослідної групи ста- новив 183 г, контрольної – 135 г.
Достатньо небезпечним є со- матичний (біологічний) стрес, що розвивається у відповідь на безпо-середню дію подразником (меха- нічним, термічним, хімічним) на покриви тіла (мембрани клітин), а сигналом пошкодження є темпе- ратурні, тактильні і, в особливості, больові відчуття. Прикладом хі- рургічного стресу у свиней можуть бути герніотомії. Операційна трав- ма у сукупності з постопераційною запальною реакцією, за нашими даними, призводить до активації процесів ліпопероксидації, депре- сії антиоксидантних механізмів.
Внутрішньом’язові ін’єкції 1% розчину трифузолу з інтервалом 24–48 годин суттєво активізува- ли ключові ферменти антиокси- дантного захисту – супероксид- дисмутазу і каталазу на 25% і 18% відповідно, що знижувало рівень токсичних кінцевих продуктів перекисного окислення ліпідів. Клінічно це проявлялося змен- шенням інтенсивності запальної реакції (третя доба), прискорен- ням репаративних процесів (сьома доба), зниженням відсотку після- операційних ускладнень.
Нашими дослідженнями вста- новлено розвиток оксидативного
стресу у вогнищі локального гній- ного запалення внаслідок акти- вації нейтрофільних оксидаз на фоні гіпоксії. Фактично, продук- ти перекисного окислення ліпідів, разом із лейкотриєнами і метабо- літами простагландину формують локальні симптоми запалення. Частина секретованих нейтро- філами активних форм кисню, у тому числі пероксидних радика- лів, секретується у кров.
Тому з патогенетичною метою, для лікування локалізованих форм запально-гнійних процесів у свиней та інших видів тварин, ми використовували місцево мазь «Левоксид» з умістом субстанції трифузолу на гідрофільній основі (І фаза ранового процесу) і 1% мазь трифузолу у формі крем-емульсії (ІІ фаза ранового процесу).
«Левоксид» застосовують місце- во. Маззю просочують стерильні марлеві серветки, якими заповню- ють ранову порожнину. Можливе введення мазі у порожнину рани через дренажні трубки чи катете- ри та застосування під пов’язкою. Мазь застосовують раз на добу до
повного звільнення рани від гній- но-некротичних мас.
«Трифузолу крем-емульсію 1%» застосовують місцево після по- вного очищення від гнійно-не- кротичних мас шляхом щоденних аплікацій чи введення у ранову порожнину до появи виражених ознак епітелізації з метою анти- оксидантного впливу, імуности- муляції, нормалізації обміну ре- човин.
Паралельно, шляхом внутрішньо- м’язових ін’єкцій, застосовували 1% розчин трифузолу (1,0–1,5 мг/кг) з інтервалом 24–48 годин до видужу- вання.
Застосування патогенетичного методу, порівняно із традиційни- ми способами, дозволяє скороти- ти терміни лікування на 4–6 днів.
Список матеріалів, використаних для написання статті, знаходиться у редакції та надається за запитом