СТОВ „Здобуток”
с. Бутенки
Кобеляцького району
Полтавської області
АКТ
застосування препарату ВПК-108 та мазі на його основі при лікуванні ран ускладнених гнійною інфекцією в овець
Ми, що нижче підписалися, доцент кафедри хірургії і акушерства Полтавської державної аграрної академії, кандидат ветеринарних наук Киричко Б.П., аспірант кафедри хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії Челідзе С.С., головний зоотехнік СТОВ „Здобуток” Чумак П.Н., завідувач ВТФ СТОВ „Здобуток” Стрюк Т.А. склали даного акта про те, що в період з 15 по 25 лютого 2007 року на базі ВТФ СТОВ „Здобуток” було сформовано дослідну групу в кількості 12 голів, яким експериментально моделювали запалення м’яких тканин ускладнене гнійною інфекцією. Тварини, що приймали участь в досліді, мали наступні інвентарні номери : 1.) – інв. №06924, 2.) – інв. № 06552-065840, 3.) – інв. № 067890, 4.) – інв. № 06331-06322, 5.) – інв. № 06160, 6.) – інв. № 06519, 7.) – інв. № 06027, 8.) – інв. № 06469, 9.) – інв. № 03188, 10.) – інв. № 06344, 11 .)- інв. № 06330, 12.) – інв. № 06613-06426.
Гнійно-запальний процес викликали шляхом проведення скальпелем розрізу з лівого боку в ділянці крупа, за допомогою спеціально виготовленого шаблону, з наступним розміжченням м’язової тканини затискачем Кохера. Утворені рани мали слідуючі розміри: 10 см. – довжина, 1см. – ширина, та 2 см. – глибина. Рани інфікували за допомогою тампона, забрудненого фекаліями і підстилкою. До початку моделювання експериментального гнійного запалення відбирали зразки крові та проводили необхідні дослідження, що вважалися за клінічну норму (вихідні дані).
На 3-ю добу, згідно плану досліджень, вівці були розділені на дві групи (дослідну та контрольну) по шість голів у кожній.
Хворих тварин дослідної групи, починаючи з третьої доби гнійного запалення, піддавали лікуванню. Для цього щоденно осередок гнійного запалення обробляли маззю на основі препарту ВПК-108, після попереднього видалення мертвих тканин та зрошення розчином калію перманганату (1:1000). Інтрамускулярно вводився препарат ВПК-108, із розрахунку 1 мл / 10 кг маси тіла трьохкратно, з інтервалом 72 години.
Хворих тварини контрольної групи, починаючи з третього доби, лікували, використовуючи місцево мазь „Левомеколь”, після попереднього видалення мертвих тканин та зрошення розчином калію перманганату (1:1000). Також з третьої внутрішньом’язево вводився фізрозчин із розрахунку Імл / 10 кг маси тіла трьохкратно, з інтервалом 72 години.
У процесі лікування проводили загальні клінічні дослідження та місцеве обстеження гнійних ран, а також дослідження зразків крові, що були відібрані від кожної голови овець дослідної та контрольної груп, до початку та на третю і десяту добу експерименту.
Матеріалом для лабораторних досліджень була сироватка і плазма крові, стабілізована шляхом додавання трилону-Б кров, тканинний біоптат. Показники визначали у здорових тварин, та експериментально хворих на третю і десяту добу від початку захворювання.
Нами визначалися показники морфологічного (підрахунок кількості еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкограми) складу крові та окремі біохімічні показники (визначення гемоглобіну, загального білку, білкових фракцій, малонового диальдегіду, ізольованих подвійних зв’язків, гідроперекисів ліпідів, диєнових, триєнових і оксодиєнових кон’югатів, міді, заліза церулоплазміну, каталази, супероксиддисмутази, загальних ліпідів, загального холестерину, загальної окислювальної активності плазми, лужної фосфатази).
Вже через 24 години після індукції експериментального гнійного запалення, у овець з’явилися характерні клінічні ознаки. Загальний стан усіх 12-ти тварин був дещо пригнічений, апетит – нормальний. Температура тіла перебувала в межах 38,6-40,3 °С, пульс 76-82 ударів та частота дихальних рухів 16-18 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 3-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки в нормі – рожевого кольру. Спостерігалась кульгавість на задню ліву кінцівку. Значна болючість та гіперемія в області рани, підвищення місцевої температури, значне зяяння рани. Під час обстеження встановлено також незначний набряк в області рани та її країв. На поверхні рани знаходилась незначна кількість серозно-кров’янистого ексудату. На третю добу в усіх 12-ти овець спостерігалася максимальна маніфестація клінічних ознак гостро-гнійного запалення. Зокрема, загальний стан тварин пригнічений. Спостерігалася часткова втрата апетиту. Загальна температура тіла перебувала в межах 40,2-40,6 °С, пульс 78-84 ударів та частота дихальних рухів 18-22 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 3-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки – блідо-рожевого кольру. Відмічена виражена кульгавість на ліву тазову кінцівку, болючість та гіперемія в області рани, підвищення місцевої температури, значне зяяння рани, набряк в області рани та країв рани. Поверхня рани приеохша в рані наявні мертві тканини. При надавлюванні в області рани спостерігалося виділення серозно-гнійного ексудату.
На десяту добу запального процесу (7-ма доба лікування) спостерігали поступове покращання загального стану овець обох груп. Загальний стан тварин дослідної групи був задовільним. Вівці активно притймали корм. Температура тіла овець була в межах 38,8-39,6 °С, пульс 76-78 ударів та частота дихальних рухів 17-18 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 3-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки – рожевого кольору. В усіх тварин дослідної групи кульгавість зникла. Болючість в області рани значно знизилася, гіперемія – відсутня, місцева температура в межах клінічної норми. Розміри рани зменшилися до 12,5±0,88 см2. Поверхня рани присохла. Під час обстеження встановлено незначний перифокальний набряк. При руйнуванні висохлих кірочок, виділяється незначна кількість серозно-кров’янистого ексудату. Рана заповнена зрілими здоровими грануляціями.
Загальний стан тварин контрольної групи був задовільним. Вівці активно приймали корм. Загальна температура тіла перебувала в межах 39,3-39,9 °С, пульс 74-78 ударів та частота дихальних рухів 16-18 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 3-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки – рожевого кольору. У двох із шести тварин спостерігалася незначна кульгавість. Болючість в області рани знизилася, відмічалася незначна гіперемія, місцева температура в нормі. Розміри рани зменшилися до 15,0±1,06 см2. Поверхня рани – присохла. Перифокальний набряк зменшився. При пальпації області рани в усіх овець контрольної групи з-під присохлої поверхні рани спостерігалося виділення гнійного ексудату. Рана частково заповнена здоровими грануляціями.
Позитивні зрушення клінічного статусу тварин дослідної групи підтверджуються оптимальнішими, ніж у контрольній групі, лабораторними показниками крові і тканинного біоптату.
Висновок. Отже, використання препарату ВПК-108 та мазі на його основі, при лікуванні гнійних ран у овець (дослідна група) призводить до більш швидкого загоювання гнійних ран, по відношенню до використання мазі „Левомеколь” та фізрозчину (контрольна група). Різниця в площах ранового дефекту на 10-11 добу становила 16,7 %. Клінічні дослідження підтверджуються лабораторними дослідженнями крові і ранового біоптату.
Акт складено у трьох примірниках.
