СТОВ „Здобуток”
с. Бутенки
Кобеляцького району
Полтавської області
АКТ
застосування препарату ВПК-108(Трифузол) та мазі на його основі при лікуванні ран ускладнених гнійною інфекцією в овець
Ми, що нижче підписалися, доцент кафедри хірургії і акушерства Полтавської державної аграрної академії, кандидат ветеринарних наук Киричко Б.П., аспірант кафедри хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії Челідзе С.С., головний зоотехнік СТОВ „Здобуток” Чумак П.Н., завідувач ВТФ СТОВ „Здобуток” Стрюк Т.А. склали даного акта про те, що в період з 11 по 21 квітня 2007 року на базі ВТФ СТОВ „Здобуток” було сформовано дослідну групу в кількості сім голів, яким експериментально моделювали запалення м’яких тканин ускладнене гнійною інфекцією. Тварини, що приймали участь в досліді, мали наступні інвентарні номери : 1) – інв. № 07901, 2) – інв. № 07804, 3) – інв. № 06341, 4) – інв. № б/н., 5) – інв. № 06190,6) – інв. № 06413, 7) -інв. № 06065.
Гнійно-запальний процес викликали шляхом проведення скальпелем розрізу з лівого боку в ділянці крупа, за допомогою спеціально виготовленого шаблону, з наступним розміжченням м’язової тканини затискачем Кохера. Утворені рани мали слідуючі розміри: 10 см. – довжина, 1см. – ширина, та 2 см. – глибина. Рани інфікували за допомогою тампону, забрудненого фекаліями і підстилкою. До початку моделювання експериментального гнійного запалення відбирали зразки крові та проводили необхідні дослідження, що вважалися за клінічну норму (вихідні дані).
Хворі тварини дослідної групи, починаючи з третьої доби гнійного запалення, піддавалися лікуванню. Щоденно, після попередньої хірургічної обробки з видалення мертвих тканин та зрошенням розчином калію перманганату (1:1000), рани оброблялися маззю на основі препарту ВПК-108 шляхом її аплікації. Також з третьої доби запалення інтрамускулярно ін’єктувався 1% водний розчин ВПК-108 із розрахунку 1 мл / 10 кг маси тварини, з інтервалом 72 години, трьохкратно. У процесі лікування проводили загальноклінічні дослідження та місцеве обстеження гнійних інфікованих ран. Паралельно проводилися гематологічні і біохімічні дослідження зразків крові, а також мікробіологічний аналіз ранового біоптату на третю та десяту добу від початку захворювання.
Клінічними дослідженнями встановлено, що на слідуючу добу після індукції інфікованого гнійного запалення у піддослідних тварин з’являлися характерні ознаки запального процесу. Загальний стан тварин був пригнічений. Температура тіла овець коливалася в межах 38,8-40,3 °С, пульс 78-84 ударів та частота дихальних рухів 16-18 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 2-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки в нормі – рожевого кольру. Спостерігалась кульгавість на ліву тазову кінцівку. Значна болючість та гіперемія в області рани, підвищення місцевої температури, значне зіяння рани. Під час обстеження встановлено також набряк в області рани та перифокальних тканин. На поверхні рани знаходилась незначна кількість серозно-кров’янистого ексудату.
На третю добу розвитку гнійно-запального процесу загальний стан тварин був значно пригнічений. Температура тіла овець перебувала в межах 40,5-40,8 °С, пульс 82-88 уд./хв та частота дихальних рухів 18-22 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 3-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки – блідо-рожевого кольру. Спостерігалась виражена кульгавість на задню ліву кінцівку. Значна болючість та гіперемія в області рани,
підвищення місцевої температури, значне зяяння рани. При обстеженні встановлено також значний набряк в області рани й перифокальних тканин. На поверхні рани – значна кількість девіталізованих тканин та гнійного ексудату. При натисканні в області рани спостерігалося значне виділення гнійного ексудату зі специфічним запахом.
На десяту добу в овець спостерігалося затухання процесів запалення, ускладненого гнійною інфекцією. Зокрема, загальний стан тварин покращився. Температура тіла овець знаходилася в межах 39,8-40,3 °С, пульс 74-82 ударів та частота дихальних рухів 18-22 за хвилину. Частота скорочень рубця становила 3-6 разів за дві хвилини. Видимі слизові оболонки – рожевого кольру. В усіх тварин дослідної групи спостерігалась незначна кульгавсть. Болючість в області рани знизилася, гіперемія відсутня, місцева температура нормальна. Площа рани суттєво зменшилася. Поверхня рани – суха, вкрита незначною кількістю змертвілих тканин та гнійного ексудату, під якими знаходиться зріла грануляційна тканина, що повністю заповнила порожнину рани. Перифокальний набряк відсутній.
Матеріалом для біохімічних досліджень була сироватка крові, для морфологічних – стабілізована шляхом додавання трилону-Б кров. Показники визначали у здорових тварин, та експериментально хворих на третю та десяту добу від початку захворювання.
Нами визначалися показники морфологічного (підрахунок кількості еритроцитів, лейкоцитів, виведення лейкограми) складу крові та окремі біохімічні показники (визначення гемоглобіну, загального білку, білкових фракцій, малонового диальдегіду, міді, заліза церулоплазміну, загальних ліпідів, загальної окислювальної активності плазми, лужної фосфатази).
Висновок. Застосування препарату ВПК-108 та мазі на його основі дозволяє досягти швидкого й неускладненого загоювання гнійних ран. Поряд з покращенням клінічних параметрів, суттєво знижується мікробна забрудненість ран, поліпшуються досліджувані показники крові.
Акт складено у трьох примірниках.
Підписи:
